Через складну фінансову ситуацію в родині я була змушена вийти на роботу, а не засиджуватися в декреті. Зарплати чоловіка вистачало в притик, тільки на продукти, комуналку та одяг для синочка. Я ж забула про манікюр, фарбувалася найдешевшою фарбою вдома.
І коли Матвійку було 4 місяці, я вирішила знайти хоча б якийсь підробіток. Зайві гроші молодій родині ніколи не завадять. Через тиждень пошуків мені запропонували посаду секретаря в одній компанії. Я з радістю погодилася, адже зарплата була досить велика.
Однак, не довго тривало моє щастя. Директор часто “просив”, аби я приїхала в суботу на офіс, аби оформити якісь папери. І мій звичайний робочий день тривав не до 5 чи 6, а до 8 години вечора. Ще їздила на роботу з пересадками. А в годину пік це ой як важко.
Моя мама тоді дивилася за Матвійчиком. Зранку приходила, готувала їсти, гуляла з малюком. Якби не вона – ми з чоловіком би загнулися.
І неподалік живе свекруха, Галина Давидівна. Я просила в неї також допомоги, аби вона хоча б чергувалася з моєю мамою.
– А я що, просила цю дитину для себе народжувати? Ти мама, а не я! – дорікала у слухавку свекруха.
Загалом, на роботі я протрималася тільки 2 місяці. Премію обіцяну не давали, зарплату затримували, директор вигадував різні “штрафи”. І так я мала за місяць тільки 8 500.
– Ці гроші не вартують твоїх нервів. Краще звільняйся, я щось вигадаю. Може знайду другу роботу.
– Але як?
– Не знаю. Головне – аби ти з сином була. Все-таки, ти ще в декреті.
Я звільнилася одразу та почала знову няньчити синочка. Чесно, мені аж на душі стало спокійніше. Адже син поруч, не треба переживати та нервуватися.
На щастя, Петра на роботі підвищили і дали надбавку до зарплати. Я б могла посидіти ще декілька місяців у декреті, а потім віддати синочка у ясла. Зараз не дуже багато вакансій, враховуючи ще й ситуацію в країні. Ще й пропонують такі смішні зарплати – ну сідай і плач!
Кума пропонувала піти в салон краси та працювати майстром манікюру. Однак, це ж треба і курси закінчити купити багато лаків, пилочок. Ну, потребує дуже і дуже багато вкладень.
Тиждень тому до нас у гості прийшла свекруха. Я зробила якраз свіженькі пиріжки з маминого варення, дістала ще якісь цукерки, як були на запас. Але Петро тоді поїхав на зміну на завод.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– А ти ще довго так думаєш на шиї в мого сина сидіти? – одразу за столом почала дорікати свекруха.
Я декілька хвилин навіть не знала, що відповісти. Бо від такого звинувачення аж дар мови втратила.
– Ти думаєш, що мій син конячка? Постійно отак працює, світу божого не бачить. Лиш би ти, принцеса, мала все готове.
– А вам яке діло?
– Бо то мій син.
Ми зі свекрухою дуже посварилися. Я спершу подумала, що Петро мамі потайки на мене жаліється. Тому дочекалася, коли чоловік приїде, аби поговорити:
– Що? Що ти таке вигадала?
– Ага. Тоді чого твоя мама каже, що я така нахаба, в тебе на шиї сиджу?
– Я мамі не заїкався ніколи, що важко. У нас маленька дитина і ти в декреті сидиш, її виховуєш.
Потім взагалі дістав телефон, набрав до мами та увімкнув динамік:
– І що ти вже встигла Світлані наговорити, мамо?
– Я? Нічого, синку. Просто я так дивлюся що вона живе, як та королева. Цукерки такі дорогі мені поставила на стіл. Ну ти працюєш та їй всі гроші віддаєш. Хай вона нарешті на роботу вийде, бо буде з тебе всю кров пити, повір.
Ну і тоді це була остання розмова Петра з мамою. Він взагалі не хоче, аби свекруха пхала носа у нашу родину та щось казала про роботу.
– Я чоловік і я повинен забезпечувати родину. Все, це моє останнє слово.
Мені дуже приємно, що Петро заступився перед мамою. І вирішив взяти ініціативу у свої руки. Розумію, що я за сильним та відповідальним чоловіком. І сподіваюся, що скоро знайду гарну роботу. Бо не хочу сидіти в нього на шиї та прикриватися декретом.
А свекруха… Хай говорить все, що хоче. Мені її думка попри мешти. Хай краще себе молодою згадає, як у декреті сиділа і дитину виховувала.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!