Я важко працювала на заробітках, щоб купити старшій дочці квартиру, інакше не могла. От тільки молодша тепер навіть не дзвонить. Невже образилась, хоча сама живе як королева?

Склалась така ситуація, що моя молодша дочка зі мною обірвала всі звʼязки. Мені дуже прикро, що вона не може зрозуміти простих речей і те, що я однаково люблю своїх донечок.

Ми з чоловіком родом зі села, але нам завжди хотілося чогось кращого для себе і дітей. У шлюбі ми виховали двох гарних дівчаток. Обоє закінчили школу з золотими медалями, вступили у виші та знайшли своє кохання. От тільки долі склалися по-різному. 

Старша дочка Марія вийшла заміж за свого одногрупника. Жили вони непогано, потім вона завагітніла.

У молодшої сестри Віки чоловік попався заможний. Одразу після пишного весілля завіз її у свій сучасний будинок, сказав, що їй ніколи не доведеться працювати. І дуже хотів, щоб вона швидше народила йому синочка.

Я однаково раділа за дітей, бо як і кожна матір бажаю їм щастя. Але рік за роком стосунки між нами змінилися. Віка все більше віддалялася від родини, не знаю чи це так гроші голову задурманили, чи що.

У Марії на той час вже було двоє діток, але життя якось ніяк не налагоджувалось. Чоловік часто любив загуляти, грошей додому не приносив і вона вирішила покінчити з цим шлюбом, подала на розлучення.

Було дуже важко, але ми з чоловіком старалися їй допомогти. Вона переїхала в гуртожиток, щоб менше платити, бо діти вже у садок ходили, не хотіла назад у село.

Пошепки

Тож я подумала, що своїй дитині треба допомогти. Зібрала речі та поїхала на заробітки до Італії. Висилала Марії посилки з продуктами, одягом, а Віку тільки вітала 100 євро на День народження!

З роками мені вдалося назбирати на квартиру, тож я одразу повернулась і ми з Марією стали обирати оптимальний варіант. Купили, оформили на неї документи. Дочка плакала, бо не вірила, що я це все заради неї і внуків. 

Але коли про покупку почула Віка, то навіть не привітала сестру. Мені це дуже прикро. На мої дзвінки вона не відповідає. Може раз в місяць подзвонити до батька і то на 1 хвилину спитати як в нього справи і розказати про внуків.

Не хотіла б я, щоб сестри отак ставились одна до одної, в одній хаті виросли, з одної миски їли, а тепер гординя взяла. Як мені достукатися до Віки?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!