Склалась така ситуація, що моя молодша дочка зі мною обірвала всі звʼязки. Мені дуже прикро, що вона не може зрозуміти простих речей і те, що я однаково люблю своїх донечок.
Ми з чоловіком родом зі села, але нам завжди хотілося чогось кращого для себе і дітей. У шлюбі ми виховали двох гарних дівчаток. Обоє закінчили школу з золотими медалями, вступили у виші та знайшли своє кохання. От тільки долі склалися по-різному.
Старша дочка Марія вийшла заміж за свого одногрупника. Жили вони непогано, потім вона завагітніла.
У молодшої сестри Віки чоловік попався заможний. Одразу після пишного весілля завіз її у свій сучасний будинок, сказав, що їй ніколи не доведеться працювати. І дуже хотів, щоб вона швидше народила йому синочка.
Я однаково раділа за дітей, бо як і кожна матір бажаю їм щастя. Але рік за роком стосунки між нами змінилися. Віка все більше віддалялася від родини, не знаю чи це так гроші голову задурманили, чи що.
У Марії на той час вже було двоє діток, але життя якось ніяк не налагоджувалось. Чоловік часто любив загуляти, грошей додому не приносив і вона вирішила покінчити з цим шлюбом, подала на розлучення.
Було дуже важко, але ми з чоловіком старалися їй допомогти. Вона переїхала в гуртожиток, щоб менше платити, бо діти вже у садок ходили, не хотіла назад у село.
Тож я подумала, що своїй дитині треба допомогти. Зібрала речі та поїхала на заробітки до Італії. Висилала Марії посилки з продуктами, одягом, а Віку тільки вітала 100 євро на День народження!
З роками мені вдалося назбирати на квартиру, тож я одразу повернулась і ми з Марією стали обирати оптимальний варіант. Купили, оформили на неї документи. Дочка плакала, бо не вірила, що я це все заради неї і внуків.
Але коли про покупку почула Віка, то навіть не привітала сестру. Мені це дуже прикро. На мої дзвінки вона не відповідає. Може раз в місяць подзвонити до батька і то на 1 хвилину спитати як в нього справи і розказати про внуків.
Не хотіла б я, щоб сестри отак ставились одна до одної, в одній хаті виросли, з одної миски їли, а тепер гординя взяла. Як мені достукатися до Віки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!