Я від злості і образи беру сапу і йду в город, плачу і прополюю. До заходу сонця, поки ревіла, мало не весь город просапала

Проживаємо ми з чоловіком в гарному заможному селі, жителі мають гроші з місцевої приватної ферми, то ж нам пощастило. Я працюю вихователем в садку та проживаю з чоловіком у свекрів: там нам виділили маленьку кімнатку. Ми після весілля придбали ділянку в цьому ж селі й розпочали будову. Зі свекрами жити  не легко, адже мені завжди потрібно робити так, як хочуть цього вони. Але це їхній дім, то ж я не вередую.

От в нашу маленьку кімнату захотіли нові меблі, мені подобалися білі, молочні, бежеві, чоловікові було байдуже, а свекрусі таке не подобалося.

Я ж хотіла купити меблі з розрахунком, що потім одразу заберу їх у власний будинок. Поїхали ми в місто за дерев’яним гарнітуром, правда, ціни були надто дорогими й ми вирішили купити їх наступного тижня, коли прийде зарплата. Не хотіли влазити в борги.

Вдруге за меблями поїхав чоловік, бо мені не виходило з роботою. Я йому довіряла, адже була впевнена, що він візьме той гарнітур, який сподобався мені. Ще йому повторила й картинки показала перед від’їздом.

От приходжу з роботи, а в нашій спальні коричневі меблі. Я була шокована, адже хотіла світлі. Виявилося, що свекруха переконала сина купити темний гарнітур, бо все-таки білий є не практичним.

Я від злості і образи беру сапу і йду в город, плачу і прополюю. До заходу сонця, поки ревіла, мало не весь город просапала. Чоловік з батьками шокований з такої моєї реакції, свекор ще й насварив на жінку, бо вона завжди втручається в наше життя. 

От вирішили, що свекри нам гроші за гарнітур віддадуть й залишать його собі, а ми купимо вже нові світлі меблі у власний будинок. Свекруха була не дуже задоволена, а свекор ще й чоловікові дав догани, бо слухатися потрібно дружини.

Що Ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: