Пощастило тим, хто має декілька вірних та щирих друзів, з якими можна поділитися найпотаємнішим.
Я все своє життя надавала дружбі важливе значення. Мене з дитинства вчили, що про друзів потрібно дбати та піклуватися, щоб ваш зв’язок міцнів з кожним роком. Я дуже любила людей, які мене оточували, тому докладала усіх зусиль заради їхнього щастя.
Але не всі живуть за таким принципом. Я завжди говорила собі — «стався до інших так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе». Однак, поведінка людей з кожним днем мене вражала все більше.
А потім я просто глянула на ситуацію під іншим кутом, і зрозуміла, що мій спосіб мислення є безглуздим.
Люди не завжди ставляться до тебе так само, як ти ставишся до них. Деякі з них залишаються з тобою лише для того, щоб користуватися твоєї добротою. Вони з’являються тільки тоді, коли їм щось потрібно від тебе.
Я вирішила, що перестану перша дзвонити та писати, щоб глянути, на скільки я потрібна цим людям. Однак, реальність виявилася занадто жорстокою. Я вирішила викреслити непотрібних людей зі свого життя, адже вони просто заважають мені рухатися далі. Я витрачаю багато сил та енергії, щоб допомогти, а насправді навіть їм не потрібна.
Дружба — це вулиця з двостороннім рухом. Ви не можете розраховувати отримати що-небудь, якщо ви нічого не даєте натомість. Це закон життя.
Якщо вам людина не байдужа, ви знайдете час, щоб перетелефонувати чи написати. Поцікавитися, чи все добре. Це ж не важко. Не існує відмовок, коли любиш когось. Ви дбаєте про дорогу вам людину, тому що самі хочете цього.
Я вирішила, що потрібно навчитися цінувати в першу чергу себе. Занадто багато сил і часу витрачала на непотрібні стосунки. Вирішила, що більше не дозволю людям зловживати моєю добротою.
Я вважала за краще б мати одного, вірного, турботливого друга, який дійсно любить мене, ніж витрачати своє життя на людей, які прикидаються заради вигоди.
Ви згідні зі мною?
