Моя донька Софія дуже часто телефонувала мені та скаржилась на свою свекруху, мовляв, вона вже з’їла їй усі нерви.
– Мамо, та вона мене ненавидить! Мабуть, таки хоче, аби я розлучилась з Назаром. Сама живе сама і нас хоче посварити. Я тепер не дивуюсь чого свекор від неї втік. Бо вона геть нестерпна жінка ! — якось наговорювала донька на сваху.
Я звісно підтримувала Софію та заспокоювала, казала, що все так не буде, але разом з тим мені було цікаво навідати доньку та на власні очі побачити, як сваха відноситься до моєї дитини.
Якщо відверто, мені було дивно чути такі слова від доньки, адже сваха Наталя Петрівна здавалась мені дуже люб’язною, завжди усміхненою та щирою жінкою. Навпаки, я навіть була спокійна за Софію, і що вона потрапила в таку гарну сім’ю.
Але через постійні скарги я вирішила відвідати дочку, щоб побачити, що там насправді відбувається. І те, що я там почула та побачила мене страшно приголомшило! Я вірила дочці, що вона не перебільшує та не вигадує, однак такого я геть не очікувала!
Приїхавши, мене радо зустріли. Навіть чоловік Софійки приїхав з роботи раніше. Поки сваха прибирала у вітальній, аби мене запросити за стіл, вона ввічливо попросила доньку зробити бутерброди. Софія погодилась і пішла готувати. Вже через деякий час, поки ми у вітальній розмовляли зі свахою про щось своє, вона приносить готові бутерброди з куркою та рибою. І тут Наталя Петрівна каже:
– Дитино, та хто робить канапки з м’ясом і рибою ? Треба було щось одне покласти.
– От для чого чіплятися до мене? Вам вічно не догодиш! — роздратовано відповіла Софія.
Мені так на хвилину стало дуже не зручно перед свахою, але я мовчки сиділа. Однак на тому моє розчарування в доньці не закінчилось.
Під час вечері Софійка моя постійно підколювала як чоловіка, так і його маму, що створювало неприємну ситуацію та незручне становище для мене. Перед тим як попрощатись та поїхати, я вирішила зайти ще в кімнату, де жила Софія з зятем. І краще б я не заходила…
Я увійшла, а там такий бардак, ніби не прибиралося вже понад місяць часу: ліжко було не застелене, а речі валялися на підлозі, пилюка по свюди, запах не чистого одягу… Одним словом жах.
Сказати, що я була в шоці від своєї доньки, це нічого не сказати… Я почувала себе дуже поганою матір’ю, мені було неймовірно соромно перед чужими людьми…
Тепер я нарешті зрозуміла, які претензії можуть бути у свахи до моєї доньки, хоча за весь день я жодного поганого слова від неї до Софії не почула. Прощаючись, я просила пробачення в Наталі Петрівни за таку поведінку доньки, однак вона мені сказала:
– Не хвилюйтесь! Усе це дурниці, я навчу її порядку і все буде добре. я також колись нічого не вміла робити, але мене моя свекруха навчила. Тому не беріть навіть собі до голови. Потрібен просто час — лагідно заспокоювала вона мене.
Насправді я вдячна Богові, що моя донька й справді потрапила в хорошу сім’ю.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!