Цей допис для мене справжній крик душі. Я втратив усе, а найгірше, що я більше не бачу сенсу повертатися до мирного життя.
На війну я пішов ще в 2015 році. Мав досвід і справді цього хотів. Тоді я лиш познайомився з Оксаною, та щиро її покохав. За рік під час моєї відпустки ми побралися. Тоді я й став в чергу на квартиру.
За ці роки я двічі діставав серйозне поранення, мав контузію і тисячу разів думав, що не виживу. Та надію завжди мені давала любов, знання, що вдома на мене чекає кохана. Ми мали так багато планів і надій на майбутнє. А тоді Оксана народила і я став найщасливішим на світі. Уявляв, яким буде наше життя після війни.
Та роки минали, донька підростала, а про мир ми лише мріяли. Я бачив, що дружині вже набридло чекати на мене і самотужки з усім справлятися. Та найбільше її дратувала ситуація з квартирою. Адже за ці роки черга на житло суттєво виросла і ми ніяк не просувались. Щоразу, коли я приїжджав, намагався дізнатися, яка ситуація, та мене відправляли і казали, що треба чекати.
– То все через твій характер. Інші чоловіки вже давно житло вибили, а ти сидиш і чекаєш! Піди, кричи на них, дай цьому розголос!
Та я не така людина, та й якось зараз взагалі не до цього. Тим паче зарплата в мене нормальна і квартиру ми орендуємо. Крім того, хто знає, що далі на нас чекає. Та Оксана цього ніколи не розуміла. Останні два роки наші стосунки остаточно зіпсувались. А нещодавно один знайомий мені подзвонив і сказав:
– Не знаю, як тобі сказати. Але твою Оксану вже кілька разів з іншим бачив.
– З ким ще? Може просто знайомий?
– Та ні, він у військкоматі працює нашому. Може знаєш, Толік, такий пузатий, його тато директор місцевого виробництва.
Я знав того Толіка, його по блату у військкомат запхали, аби на війну не забрали. Він і дня на фронті не був. Прикро стало дуже. Та сварок не влаштовував. Наступного разу, коли отримав вихідні – приїхав додому. Дружина навіть не виправдовувалась:
– Ти самий винен. Толік два роки військовий і вже квартиру отримав, а ти що?
Дуже мене принизила дружина. Пішов я розбиратись. І тут зустрів у міській раді колишню однокласницю.
– Послухай, це ти мав отримати ту квартиру. Толіку про це твоя Оксана сказала, а тоді його тато потрібним людям подзвонив. А далі самий знаєш, як таке відбувається.
Все в мене всередині кипіло. Скандал зробив страшний усім. І сказав, що звернусь на телебачення. На вечір до мене прибігла Оксана:
– Не роби цього! Не псуй нам життя! Тебе ніколи нема. А Толік добрий, донька твоя його любить. Подумай. Ти ще отримаєш житло, і когось зустрінеш. Нащо тобі це?
Відтоді минуло кілька тижнів, я повернувся на фронт. Тепер сиджу і не знаю, як бути далі. Друзі і рідні радять усе зробити, аби відомстити і Толіку, і дружині. А я не знаю. Що як я не виживу? Чи треба мені це? Як би ви вчинили?
Вибачте. Даних поки немає.