Зараз в мене якесь осяяння, можливо, ностальгія за молодістю. Після 50-річчя все частіше думаю про те, які помилки робила, і що могла б прожити свою долю краще. Думаю, в зрілому віці такі думки навідують кожного. Правда, нічого вже змінити не можна. Так і у мене, нічого, крім жалю. Зараз мені 68 років, позаду невдалий шлюб і розлучення. Але в якийсь момент я подивилася на своє життя і зрозуміла, що час, що залишився, відведений мені згори, я нарешті можу прожити по-іншому.
Перш за все, я звільнилася з роботи. Стало важче матеріально, адже пенсія невелика. Зате з’явився час погуляти в парку, поспілкуватися з подругами, та й просто полежати довше вранці. Я вперше за своє життя була щаслива, поки не приїхала дочка і дізналася, що я звільнилася. Хоча вона і намагалася приховати своє невдоволення, але я бачила, що вона ледве стримує себе. Я допомагала їй грошима (віддавала майже всю зарплату), а тепер грошей немає. Дочка в декретній відпустці з третьою дитиною, чоловік отримує мало, але шукати іншу роботу не збирається.
Дочка спочатку вмовляла знайти іншу роботу ближче до дому і легшу, але я відмовилася. Я у неї грошей не прошу, а їм би пора самим себе забезпечувати. Вона образилася і поїхала. Але через два тижні подзвонила, попросила посидіти з дітьми, сказала, що знайшла підробіток. Виявилося, що вона у своєї знайомої прибирає квартиру. Тепер мені ще гірше, ніж раніше. Два рази на тиждень я повинна їхати на інший кінець міста, бути з онуками (6, 4 і два роки) і ще прибрати і наготувати, адже дочка тепер працює і нічого не встигає. Приходить додому і відразу лягати відпочивати, ще й незадоволена то тим, то цим. То я не встигла погладити дитячі речі, то погано прибрала, то не те зварила. Я втомилася, хочу жити і для себе. Я не проти допомогти, але не перетворюючись в прислугу. Та й років мені вже чимало, хочеться спокою і відпочинку. Хіба я багато прошу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!