Зі своїм чоловіком я живу у щасливому шлюбі вже 57 років. Всі довкола дивуються, як нам це вдається, адже знають в обох у нас характери не цукор. А насправді все дуже просто – ми дбаємо про наші стосунки, оберігаємо їх.
А сучасна молодь зовсім не цінує шлюб. Ніхто не тримається за кохання, щось трохи йде не так – і біжать розлучатись. Навіть те, що діти є – їх не зупиняє. Молодь не може збагнути – життя разом – це важка праця. Уявіть, дві зовсім чужі людини починають жити в одній оселі. Треба звикати до правил іншого, шукати компроміси, навіть якщо щось не влаштовує.
От і моя онука рік тому прибігла в сльозах і заявила:
– Я розлучаюсь з Дмитром. Більше не можу!
– А що сталось?
– Ми сваримось щодня.
– А що не так? Він зрадив чи що?
– Ні, через дрібниці сваримось.
– І що тепер розлучатись?
– А як бути? Я ще й вагітна.
Я не могла повірити в те, що чую. Моя вагітна онука ладна була зруйнувати шлюб в перший же рік подружнього життя. Ще й залишити дитину без батька. Ну як так можна?
Тоді я заварила їй трав’яний чай, заспокоїла. Сіла біля неї й сказала.
– Рідна моя, от я з дідом живу разом 57 років. Думаєш в нас все завжди добре? Думаєш ми не сваримось?
– А хіба ні?
– Ми мало не щодня сперечаємось. Та є в нашому домі правила, які я встановила відразу після весілля. Так мені моя мама порадила.
– Які ж?
– Ніколи не лягати спати у сварці. Хай би як образливо було – сідати за стіл перемовин і по черзі розповідати кого й що не влаштовує. Без спілкування не вдасться порозумітися! А потім запитати себе – чи справді ці образи такі страшні, що варто ризикувати сім’єю? Спробуй ввести ці правила у своєму дому. Якщо це не допоможе – розлучишся.
Вона дослухалась і вже за місяць прибігла дякувати із цукерками. Зараз у них вже донька народилась, а я щаслива прабабця.
Тож не поспішайте розлучатися. Цінуйте й оберігайте свій шлюб!
А як вам вдається миритися із партнером? Діліться секретами!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!