Ця історія вчить, що не можна відмовляти собі втілювати власні мрії, бо життя надто коротке! Навіть, якщо знаходяться люди, які хочуть цьому завадити! Редакція Пошепок ділиться з вами проникливою історію двох закоханих сердець.
Жінка сильно обурювалась і злісно кричала на лікаря просто в коридорі лікарні. Усі присутні оглядались у її сторону.
– Лікарю, ну от навіщо? Для чого ви їм підписали той документ? Ну хто вас просив? Чому ви пхаєтесь туди куди вас не просять?
– Жіночко, заспокойтесь. Вашій доньці уже 18 років, вона має право вирішувати сама. Я думаю, вони заслуговують на щастя хоча б цих декілька днів чи місяців, які їм дані.
Він пішов, а вона ще довго кричала йому услід. Тоді побачила мене, почала бідкатись.
– Ви уявляєте? Він вчора дав їм довідку, а вони сьогодні вже розписались, весілля хочуть, – говорила мати до медсестри.
– Ну так це ж добре. Радість.. Весілля у доньки. – кажу їй.
– Та нащо мені те весілля? І зять мені такий не потрібен! Ай, та що ви взагалі розумієте!
Так сталось, що я була на тому весіллі. Біля онкологічної лікарні. Невеличке кафе, близько 20 гостей, торт, квіти, фрукти.
Під’їжджає машина. Біла іномарка. Звідти виходять молодята. Вона в красивому білому платті, на голові перука, світла волосся, попелясте. Майже таке ж як і її природнє. І сама вона світилась, худесенька була, на милицях, важко було стояти самій.
Він у світло-сірому костюмі. Прозорий і блідий, як і вона, без однієї руки.
Але на їхніх обличчях сяяли усмішки. Вони знали, що їх чекає, та вирішили бути в моменті. Дати відчути собі щастя, хоч на мить…
З її сторони була лише бабця, подруга і я. Ми здружились за час її терапії.
Молодята цілувались і обіймались, у всіх гостей були очі на мокрому місці. Золоті обручки виблискували на їхніх пальцях.
Її не стало через три місця. Він пережив її на 3 дні.
Поховали їх разом, поруч один біля одного. Я була там. Мама хлопця стояла і плакала.
– Він легко пішов. Сказав, що йому пора до Оленки.
На тому ж кладовищі стояв лікар і шепотів собі під носа:
– Знаєте, я оперував її 4 години, а його 3. Я знав, що проживуть вони не довго. От я і задумуюсь інколи, чи варто було продовжувати їхні муки? Чи я зробив хороше діло?
Щастя в моменті. Ловіть та насолоджуйтесь поки є змога та час!
Як ви думаєте, чи доля цієї пари пов’язана небесами?
Якщо у вас є історія з якою ви б хотіли поділитись із нашими читачами Пошепок, можете надіслати її на пошту [email protected].
Напишіть нам в коментарях у Facebook!