З Дмитром ми одружились 5 років тому. Спершу все було добре. Чоловік допомагав мені з хатніми справами.
Зараз же він абсолютно все скинув на мене. Я маю працювати на роботі та все встигати зробити вдома. При тому, що в мене щоденна робота, а в Дмитра позмінно.
Навіть, коли щось ламається, це чоловіка не цікавить. Він вважає, що я повинна викликати майстра та сама купити необхідні деталі.
У нас були проблеми зі змішувачем, який відремонтував мій брат, бо Діму не можна було допроситись. З пральною машинкою та ж історія.
– Попроси брата нехай допоможе. В чому проблема? – говорив мені чоловік.
Як рік тому машина барахлила, Діма і не глянув у її бік. Сказав лише:
– Зажени на СТО та й по всьому.
Я не відчуваю себе заміжньою, бо все тягну сама. Від чоловіка немає ні допомоги, ні підтримки.
Ви запитаєте, чим же таким важливим зайнятий мій чоловік в цей час? Він то на риболовлі, то з друзями на пиві. Через це у нього постійно немає часу на власну сім’ю та її проблеми.
Я вже втомилась боротись за його увагу та просити її.
Ось знову була свіжа ситуація. Потрібно було провести машині техогляд і у свекрухи якраз на днях мав бути день народження. Я прошу Діму:
– Давай поїдемо і купимо твоїй мамі подарунок. В неї ж скоро день народження.
– Так, а для чого тобі я? Ти жінка, краще розумієш, що мамі потрібно – говорить чоловік.
– Це ж твоя мама.
– То й що. Ти казала, що машину потрібно на СТО загнати?
– Так. Чому ти про це зараз згадав?
– От по дорозі на СТО і купиш мамі подарунок. Все я побіг. Маю з друзями зустрітись. Я поспішаю.
Чоловік пішов, зачинивши за собою двері. Я сиджу і думаю, як мені бути далі? Так уже триває довго, я навіть не помітила, в який момент Діма змінився. В майбутньому навряд чи він буде таким, як колись.
Я втомилась виконувати усю роботу й бути за жінку і чоловіка в нашій сім’ї. Мені й дитину страшно народжувати з таким чоловіком, хоч дітей я хочу.
Порадьте, як діяти?