Я виховувала доньку самостійно. Дала хорошу освіту, допомогла оплатити весілля та нову квартиру. Думала, що тепер Поліна щаслива. Однак, вона заборонила приходити у гості без запрошення та звинувачувала мене у бідному дитинстві. Досі після її слів сльози на очах…

Звісно, що діти ніколи не будуть поруч з вами завжди. Приходить час, вони забирають свої речі та покидають рідні стіни. Адже тепер у них є своя дорога та самостійне життя. 

Тоді батьки відчувають порожнечу всередині себе. І куди летить так швидко час? Немов ще вчора тримали маленький конвертик біля пологового будинку! Потрібно рухатися далі, адже рано чи пізно це мало трапитися у вашому житті. Однак, буває, що така відстань тільки погіршує стосунки між батьками та дітьми – рідко приїздять у гості чи навіть телефонують.

Пропонуємо прочитати історію про те, як донька почала цуратися рідної матері після весілля. 

Пані Олена виховувала Поліну одна. Намагалася дати їй тільки найкраще – новий телефон, модний одяг та солодощі. Звісно, що заради комфорту дитини жінка пожертвувала власними інтересами та особистим життям, адже доня – номер один. Поля навчалася добре, була хорошою ученицею у класі. Вчителі її не сварили, товаришувала з однокласниками. Були моменти, коли не могли фінансово дозволити дорогі екскурсії чи іноземні табори, думала, що дівчинка все розуміє. Адже таке становище у родині – мама працює продавцем та прибиральницею у магазині, про тата нічого не чула і не знає. 

Звісно, що потрібно наперед думати про майбутнє, тому відкладали гроші на навчання в університеті та оренду квартири. Замість нової кофтинки чи пари взуття – все у банк на заощадження, щоб кошів потім вистачило. На першому курсі Поліна познайомилася зі своїм однокурсником та одразу закохалася. Пара прозустрічалася 4 роки, одразу після захисту диплому – пропозиція, весілля та спільне житло не без допомоги батьків. 

Одного дня мати вирішила провідати Полю та напекла улюблених пиріжків, щоб могли разом поласувати з чаєм. Але одразу, як тільки жінка ввійшла до квартири, то донька почала докоряти:

– Мамо, мені треба дзвонити завчасно! І взагалі, я тебе у гості не запрошувала! – голосно крикнула. 

Пошепки

Але не стала її виганяти геть, мовляв, щоб не їхала дарма додому з їжею. Заварила чай, накрила на стіл, подала сервіз, який мама порадувала на весілля. І почала жалітися. Але не на чоловіка, роботу чи на кран, який вже другий день під ряд капає. 

– Мамо, ти все дитинство мені зіпсувала! От згадай, коли я останній раз отримувала на день народження те, що хотіла. Мої однокласники з телефонами сенсорними ходили, тільки я єдина ще старий кнопковий Самсунг мала. А влітку хтось поїхав у табір, а інші – Єгипет, Туреччина, а я? Навіть у Ялті чи Одесі не була! Добре, що у мене чоловік з’явився і тепер ні в чому собі не відмовляю! 

– Доню, але згадай, як ми тоді жили. Грошей могло ледь вистачати на їжу, але я тобі оплатила навчання та дала гроші на ось цю вашу квартиру!

– Знаєш, а не треба тут виправдовуватися! Мені все одно, адже у мене було найгірше життя у світі до одруження. Цей шлюб – моє рятувальне коло від бідності, у яку ти мене тягнеш за собою!

Шкода жінку. Адже Олені було тільки 18, коли та дізналася про вагітність. Зустрічалася в університеті з хлопцем з гуртожитку, і коли той дізнався про дитину – одразу зник геть. Тоді вона думала про аборт, але ніяк не наважилася – гріх вбити немовлятко рідне. Тому перевелася на заочне навчання. Зранку бігала на роботу, а за маленькою доглядали сусідки по кімнаті, ввечері – робота. Коли Полінці виповнилося 3 роки, то вигнали з гуртожитку. Спершу жили у старих кімнатках поруч з тарганами, а з часом змогли придбати власне гніздечко, правда в кредит. Все одно, що то була невеличка однокімнатна квартира на краю міста, зате своя власна. 

А зараз почула такі слова “подяки” від доньки. Невже вона не бачила, що мати й так старалася дати їй все найкраще? Досі не може зрозуміти, чому Поліна ображається на неї. Або ж навпаки – дарма сердиться і варто зателефонувати? Ось онуки скоро будуть, купуватиму все найкраще – так спокутаю провину перед Полею. 

На вашу думку, хто не правий у цій ситуації? Можливо, що Поліні варто вибачитися перед рідною матір’ю? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector