Кажуть, що батьки люблять своїх дітей однаково. Знаєте я також до недавнього так вважав. Однак, той вчинок матері показав, що я для не син, а порожнє місце.
Отож, декілька місяців тому у мами стався серцевий напад. Добре, що сусідка була поруч і викликала швидку допомогу. Я одразу кулею поїхав до неї у Моршин, кинувши роботу у Львові.
Мама потребувала цілодобового догляду, требу уважно слідкувати за пігулками, ходити до лікарні на огляд. Адже в будь-який момент напад міг повторитися. Ми з жінкою Ларисою порадилися і вирішили забрати маму до Львова. Адже я не можу щодня туди-сюди їздити до Моршина. А так мама буде під боком ми не переживаємо за те, що з нею щось погане трапиться. Ще у нашому районі була лікарня, буквально перейти дорогу.
Я щиро сподівався, що молодший брат Юра також мені допоможе. Хоча він живе в Івано-Франківську, але б міг провідувати маму на вихідних чи оплачувати половину на лікування.
– Ну брате, ти ж знаєш що у мене висять кредити за машину та квартиру. А ще треба ремонт зробити, бо жінка остаточно запиляє мізки! – виправдовувався у слухавку Юра.
І мама жила у нас 3 місяці. Ми ж Ларисою не так багато заробляємо, але не шкодували грошей для мами. Навіть взяли гроші з заначки, яку відкладали на ремонт у кухні та ванній кімнатах. Віддали мамі нашу спальню, а самі “переїхали” жити у прохідну кімнату. А ключі від її квартири у Моршині дали сусідці, про всяк випадок.
Але це було досить важко, тому я ще брав на роботі додаткові зміни на ніч чи вихідні, аби мати надбавку до зарплати. Від Юрка було неможливо допроситися хоча б тисячу гривень мамі на ліки. В нього постійно були якісь проблеми та відмовки. Вже останні тижні я взагалі до нього не телефонував, а просив гроші у борг в сусідів чи друзів.
Мамі було добре у Львові. Вона тут познайомилася з сусідками, потоваришувала. Ми її виводили на вулицю, садили біля лавочки, а вони вже далі про щось своє говорили. Однак, все одно було складно через фінанси. Так, у мами вже була пенсія та якісь заощадження, але совість не дозволяла брати гроші.
Так ми багато місяців тягнули самотужки всі витрати. Гріх було жалітися, адже це заради здоров’я моєї мами!
І от раз я приїхав з роботи, нас відпустили на годину швидше. Відчиняю двері, заходжу додому і чую, як мама з кимось говорить по телефону:
“Юрчику, не переживай, я цього тижня приїду до Моршина і всі папери підпишу”
“Мамо, у нас часу не так багато, залишилося 2 тижні”
“Добре, я щось вигадаю. Он моя сусідка, Нюрка, хотіла квартиру викупити”
Але потім мама побачила мене і хутко кинула слухавку:
– Що це за розмови про папери?
– А? Тю, сину, то так, треба дещо там підписати.
– З Юрком? Мамо, що тут коїться? Я маю право знати правду!
– Господи, Юрі не виходить виплатити кредит за машину та за квартиру. І банк їм пригрозив, що забере житло. Тому я на вихідних поїду в Моршин, перепишу свою квартиру на Юру, аби він продав.
– Тобто на Юру? А де ти житимеш?
– Як де? Тут, у вас!
– А житло братові віддаєш? Він тобі ні копійки не вислав на ліки. За ці 3 місяці скільки разів у гості приїздив, аби тебе провідати?
– Так він молодший і зараз має проблеми з грошима.
Я мовчки почав збирати всі мамині речі в сумку, просто так згрібав у пакети та ногою придавлював. Заніс все до машини, посадив насилу маму та поїхали до Моршина
– Ось, прошу, таксі під’їхало додому.
– Що ти за цирк влаштував?
– Ні, мамо, то не цирк. Ось твоя квартира, живи тут, скільки хочеш. І нехай Юра тебе на аналізи возить, ліки купує, їсти готує. Все, старшого сина у тебе вже нема, прощавай!
Я ввечері спокійно пояснив всю ситуацію жінці. Вона аж заплакала, бо не очікувала отримати таку підлу відплату за нашу турботу.
Юра телефонував до мене декілька разів, сварився. Але тепер я не підіймаю від нього слухавки взагалі.
Мені чесно, дуже і дуже образливо, що рідні люди так нахабно скористалися моєю добротою. Хай тепер Юра і мама самі думають, як з тих боргів вилізти. У мене та жінки зникло назавжди бажання їм допомагати.
На Вашу думку, чоловік вчинив правильно у цій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!