Мого молодшого брата мама так любила, що ледь не цілувала в одне місце. Для нього купували гарний одяг, іграшки. Мама навіть брала кредит, аби подарувати Романові дуже дорогий телефон. Звісно, брат нічого не цінував. І той самий телефон розбив через 2 тижні після дня народження.
“Нічого, синку, я тобі новий куплю, не переживай” – співчутливо хитала головою мама.
Але до мене мама була дуже сувора у вихованні. Борони Боже, аби я принесла погану оцінку зі школи – одразу ставила у куток та сварила. Звісно, могла і ремнем по одному місці дати.
Я виконувала роль няньки для Романа. Мала з ним ділитися солодощами, відвозити та забирати з садка, гратися, вчити віршики та пісеньки. І обов’язково брати з собою на прогулянку, хоча у нас була своя дівчача компанія. Потім деякі подруги взагалі не хотіли мене кликати на вулицю, бо зі мною в комплекті завжди ходив Роман.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тому я була щаслива, коли після 11 класу вдалося переїхати до Чернівців на навчання. У гуртожитку познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, мала багато подруг. І поки всі одногрупники відпочивали після сесії, я працювала офіціанткою в кафе.
Так минуло вже 10 років. У мене є коханий чоловік, чудові донечки та прибутковий бізнес. Звісно, все добро мені не просто так впало на голову, а ми з чоловіком заслужили важкою працею.
Мама не дуже цікавилася моїм життям, адже всю себе присвячувала Романові. Брат дуже погано вчився, не зумів навіть після 9 класу до коледжу вступити. Мама часто носила “подачки” викладачам, аби вони хоча б 3 поставили братові у заліковку. Він, до речі, так і не довчився до кінця, бо пішов працювати майстром на СТО.
Зараз у житті Романа нічого не змінилося. Хіба найшов собі якусь жінку та привів до маминої квартири. Так вони живуть утрьох. Не знаю, чи нормальні стосунки між мамою та невісткою, мене це мало цікавить.
Однак, декілька днів тому до мене зателефонував Роман. Я аж здивувалася – на дні народження навіть не вітає, а тут згадав про різну сестричку:
– І чим я заслужила таку честь, що ти зателефонував?
– Ой, Марто, не починай. Як твої справи, що нового розкажеш? Чому в гості не приїздиш?
Я одразу зрозуміла, що братик не просто так добреньким прикидається:
– Кажи, що хочеш. Не підлизуйся та не корч з себе такого добряка.
– Словом, мені на роботі затримують зарплату. Ще й мама хворіє, грошей взагалі нема. А нам за комуналку такі борги нарахували! То не рахунок, а наче номер мобільного телефону.
Виявилося, що брат з червня не подавав показники та не платив за комуналку. Уявляєте, який це рівень безвідповідальності?
– Ну і що ти від мене хочеш?
– Я ж тут умову одну пропоную. Дуже вигідна, послухай. Давай так – ти заплатиш борг, відвезеш маму на операцію. А я не буду претендувати на твою половину квартири.
– Тобто?
– Ну в мами двушка. Ти і так до нашого міста не будеш повертатися, бо вже маєш квартира в Чернівцях. Тому от пропоную угоду, так відкупиш свою половину в мене.
– Нічого собі, який ти фантазер. А у мене запитатися думки не хотів?
– Взагалі то, я тут роками жив та доглядав за мамою.
– Ага, влаштувався добре на її спині та ніжки звісив. Ще й припер додому якусь дівку!
Ну так ми з братом посварилися. Насправді, він за всі ці роки мамі ні копійки не давав. Вона їх годувала, одягала. А зараз, через проблеми зі здоров’ям, звільнилася та сидить вдома. Тому от такі борги за комуналку, бо брат не мав на то грошей, раніше мама все оплачувала.
І що це за безглузда ідея – аби я не претендувала на житло? Може, мені та кімната дуже потрібна. От на що тільки братик не піде, аби лиш не втрачати квартиру.
Мало того, мама підтримала таку ідею. Мовляв, тепер моя черга за нею доглядати, а брат на квартиру заслужив.
Я от не розумію одного – вони всі там подуріли чи що? Яка в біса квартира та гроші. Це повний абсурд.
Але мама та брат вперлися. Вже встигли так цю історію перекрутити та зробити мене ворогом народу. Розповіли, що я хочу їх вигнати з квартири, ділитиму спадок через суд та шкодую гроші на операцію. Це вже просто на голову не налазить!
От що мені далі робити? Чоловік каже віддати гроші, аби вони заспокоїлися. Однак, я ж то знаю, що потім братик захоче ще більше.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!