Я ніколи не сумнівалась, що зустріну старість з Олегом. Ми побрались рано, бо дуже кохали один одного. Жили у злагоді, дітей виховували. У нас два сини – Микита і Микола. Чудові хлопці.
Чоловік мій завжди був дбайливим, по домогосподарству допомагав, щодня компліменти робив, добрих слів не жалкував. Усі подруги мені заздрили:
– І як це ти такого знайшла? Його клонувати треба!
І все було в нас добре, аж поки я не дізналася, такий добрий Олег не лише до мене. Я випадково побачила його з іншою. Він сидів із нею в кафе на терасі й ніжно обіймав. Такого я не очікувала. А коли вдома спитала – відразу зізнався.
– Кохана, то лише раз було. Не знаю, як так сталося. Обіцяю, це кінець! Пробач!
Я повірила, все ж такого чоловіка й справді не знайти. Але після цього була уважніша до Олега. І згодом збагнула – коханка в нього не одна. Крім того, скоріш за все він завжди зраджував.
Врешті я не витримала цієї брехні. І в 52 роки розлучилась, добре розуміючи, що скоріш за все залишусь одна до скону. Сини мене підтримували, вони страшенно образились на батька.
Олег пішов до однієї зі своїх пасій, вона молодша за нього на 20 років була. Я не перешкоджала.
Роки минали. Діти вже й своє життя влаштували. А я жила одна в порожній квартирі. Часом так сумно було, словами не передати. А потім я почала спілкуватись з сусідом.
Насправді я Олексія все життя знала. Скромний професор, викладач. Він жив з дорослою донькою та її чоловіком. Я ніколи навіть не підозрювала, що він такий цікавий і дотепний. Вечорами ми годинами гуляли у нашому парку і просто спілкувалися про усе на світі. Він розповів, що дружина померла від раку і йому кілька років зовсім нічого не хотілося. Та потім донька вийшла заміж, онука народила і життя поступово налагодилось.
Минуло кілька місяців і Олексій запросив на побачення. Але не в ресторан, а у філармонію, послухати симфонічний оркестр. Це було щось. Мій новий знайомив був цілковитою протилежністю Олега, дуже спокійний, часом мовчазний, дещо стриманий, але значно багатший душею.
Згодом ми вирішили жити разом. Дітям я нічого не сказала, боялась осуду. Олексій просто переїхав до мене і ми ще думали, як усім повідомити.
І раптом ні з того ні з сього, одного вечора прибіг Олег з синами.
– Ось подивіться, що ваша матуся влаштувала. Привела в нашу квартиру не знати кого і навіть не попередила. Не соромно в такому віці так поводитися?
– А що я зробила?
– Ти не розумієш? Тобі 60 років, а ти… наче молода дівка. Мабуть, цей пройдисвіт лише заради квартири сюди переїхав.
Мені було соромно, але не через мою поведінку, а саме через колишнього. Олексій, побачивши, що я засмутилась, лишень сказав:
– Хлопці, я вашу маму кохаю і хочу, щоб на старість вона була щаслива. Ви не проти? На квартиру я аж ніяк не претендую!
Реакція моїх синів була зовсім неочікувана. Вони не розлютилися, як цього очікував Олег. А посміхнулися, обійняли мене.
– Ну, нарешті, матусю. Ми щасливі! Тато, а ти йди до своєї молодухи й не заважай! Ти самий все зіпсував!
Розгніваний, Олег пішов. А ми сіли вечеряти усі разом. Виявилось, колишньому хтось зі спільних знайомих розповів про мої стосунки з Олексієм. От він і вирішив все перекрутити й синів проти мене налаштувати. Думаю, що насправді він ревнує. Та я б нізащо до нього не повернулась. розумію, що Олексій – справжній скарб, такий не зрадить і я це ціную.
А як ви вважаєте, це нормально, коли жінка в 60 закохується і заводить нові стосунки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!