Я залізла у борги, аби вилікувати чоловіка. А він мені так підло відплатив за роки турботи та кохання!

У 2017 році мій чоловік важко захворів. Звісно, шанси на одужання були і навіть максимальні. Однак, весь процес лікування вимагав море грошей. 

Я хотіла, аби мій Вася жив і насолоджувався життям. Тому взяла всю свою волю в кулак та працювала. На роботі брала додаткові зміни, виходила на Великдень та Різдво. Навіть з 31 грудня на 1 січня працювала. 

Продала бабусину однокімнатну квартиру, нашу машину та ще взяла кредит. Та я навіть до депутатів нашої області зверталася, аби нам хоча б виділили якусь грошову допомогу. Вони оплатили чоловікові окрему палату в приватній клініці Києва та знайшли найкращого лікаря України. 

Грошей все одно не вистачало, я вже хотіла їхати закордоном на заробітки. Суми були космічні – друзями винні по декілька тисяч доларів, кредитори телефонують та погрожують забрати квартиру. Мені навіть надсилали записки (прив’язували до цегли та розбивали так вікна).

Я тоді молилася ледь не щогодини. Ходила до церкви, аби Бог допоміг нашій родині. І я не знаю, як це диво трапилося, але у 2021 році Василь пішов на поправку:

– Аналізи супер. Думаємо, що місяць точно полікуєтеся і може додому повертатися. 

Я аж розплакалася в магазині, коли почула слова лікаря. Так, це дуже добре, що Василько одужав, Бог нам допоміг.

Однак, питання з фінансами все одно залишалося відкритим. І коли Василь повернувся з Києва, то я подалася на заробітки. Якраз знайшла роботу в Італії. За декілька років вийде віддати всі борги. 

Половину суми надсилала друзям чи в банк, половину давала чоловікові. А собі на прожиття залишала мізер. Добре, що мої роботодавці мали окремий будинок для персоналу, і я не платила за оренду та комунальні послуги. 

Пошепки

І так з весни 2021 року я гарувала в Італії. Хотіла якомога швидше віддати всі борги та повернутися додому. 

Цього літа вирішила приїхати на тиждень до України. Купила гостинці, дітям іграшки та одяг, нові телефони. Мене сусіди не впізнали, адже я схудла на 15 кілограмів. 

Однак, у Василя для мене був “сюрприз”:

– Я хочу розлучитися з тобою.

– Як це?

– Знаєш, я зустрів гарну жінку. Чесно, я вдячний за твою допомогу та турботу. Але не відчуваю до тебе вже такого кохання. 

Поки я була в Італії, Василь зустрічався з якоюсь молодою дівчиною. І подав заяву на розлучення, хоче дітей забрати, адже він батько. Мовляв, він оформить повну опіку, бо я і так закордоном працюю.

Тоді остаточно опустила руки. Поки я у поті чола працювала, він розважався. Зараз я в Україні, чекаю на суд. Квартира належить Василеві, він офіційно записаний у документах. Свого майна я не маю. Адже ту квартиру колись продала, аби купити ліки. 

Люди добрі, що мені робити? Я в розпачі!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!