Я замовила піцу і забула вказати, що оплата картою, попросила чоловіка оплатити готівкою і сказала, що поверну. На наступний день він мені пригадав, що я винна йому 300 гривень за піцу, і мені стало трохи ніяково

Одружилася я ще 5 років тому. У нас з чоловіком 10 років різниці, мені 30, а йому відповідно 40. Раніше ми орендували житло, давала йому значну частину своєї зарплати для оплати оренди, а собі залишала декілька тисяч на власні потреби. Він завжди брав ці гроші й оплачував квартиру. Згодом ми вирішили взяти квартиру в кредит, я продовжувала переводити йому таку ж суму. Так ми накопичили на початковий внесок, а з ремонтом допомогли наші батьки. Потім чоловік прийняв рішення розділити бюджет, він залишає за собою оплату іпотеки і квартплати, а я оплачую продукти і збираю на відпочинок.

Для мене спершу це було дико, бо в моїй родині було все по-іншому. Але я погодилася. Так ми живемо вже 4 роки. Звичайно, добре, що у мене свої гроші, і я можу сама ними розпоряджатися, я оплачую їжу і вже три рази зібрала на відпочинок.

Пошепки

Але що мені не подобається так це те, що якщо раптом чоловікові довелося оплатити їжу (наприклад у мене немає готівки), так потім він вимагає повернути йому гроші. Мене це дуже ображає. Я в глибині  душі хочу, щоб чоловік був головний, хочу щоб він керував усім, хочу бути за ним як за стіною, а за фактом мені іноді здається, що я живу з сусідом, у якого зайняла грошей. І я перестаю відчувати зв’язок між нами, як між чоловіком і жінкою. Ми більше на партнерів схожі.

Ось приклад недавно я замовила піцу і забула вказати, що оплата картою, попросила чоловіка оплатити готівкою і сказала, що поверну, і, якщо чесно, я забула перевести йому гроші. На наступний день він мені пригадав, що я винна йому 300 гривень за піцу, і мені стало трохи ніяково, дуже прикро. Я розумію що сама винна що забула повернути, але все одно, йому не соромно про таке говорити?

Він ніколи не балує мене, не купує щось просто так для мене, наприклад, якісь смаколики. Мені складно зараз описати все, що на душі, але чомусь важко. У мене пропадає від цього будь-яке бажання жити й далі з ним. Страшно подумати, що буде, якщо я піду в декрет. У когось є досвід таких стосунків? Чи варто продовжувати бути з цим чоловіком? Чи, може, краще розлучення?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector