Я ніколи не ревнував Мирославу.
Але один телефонний дзвінок все-таки посіяв у мені зерно сумніву.
Понеділок, вечір. Я сиджу на кухні, їм, жінка заколисує сина на сон. Раптом бачу у її телефоні повідомлення від якогось Андрія “Завтра можемо зустрітися та обговорити всі деталі”.
Я ледь куркою не подавився. Що це в біса означає? Що за Андрій, що за зустріч?
Не хотів робити скандал на вечір, але пішов спати у вітальню. Прикинувся, що хочу подивитися футбол та не заважати жінці спати.
Правда, футбол я так і не додивився. Весь час думав про те повідомлення. Невже у Мирослави є коханець? А чого їй не вистачає у наших стосунках? Я працюю, вона з дитиною сидить.
Є квартира. Ну так, з радянським ремонтом, дві кімнатки. Відпочиваємо не на морі, а на дачі в батьків. Одяг купую. Не бренд, але вона не ходить гола-боса!
Словом, тоді вирішив за нею прошпигувати. Взяв на роботі відгул, типу “захворів”. Перейшов до зупинки та заховався біля дерева, щоб з вікна мене не побачила.
Виходить Мирослава, така красива, на підборах, з макіяжем. Сідає у 10 трамвай, я заскочив у останній вагон.
Їде, по щось мило щебече по телефону.
Ох, я вже уявляю, як горлянку тому горе-коханцю скручую до посиніння.
Кінцева. Виходить. Я за нею йду, але тримаю дистанцію. Цокотить так підборами, що ледь не стрибає. Видно, так того коханця любить.
Зайшла всередину якогось ТЦ, де є салони краси, ресторани та бутики з одягом. Видно, їй коханець подарунок вирішив зробити та на шопінг повів.
Майже годину я чекав її на вулиці. Не хотів випадково перестрітися з ними. Хоча спокуса була велика.
Бачу, що виходить з якимось чоловіком. Красивий костюм, дорогий годинник окуляри. Ох, я б тому окулярику кулаками зуби почистив.
Про щось вони поговорили потисли руки та Мирося знову пішла до трамваю.
І це все? Ну, вони не цілувалися, не обіймалися. Але годину її не було. Щось тут не чисто.
Вирішив влаштувати їй допит. Нехай не літає у небесах від кохання.
Ще годинку погуляв по місту, так сказати, охолов. Але все думав про те, що жінка мені точно зраджує! Інакше я не можу пояснити таку ситуацію.
Ось заходжу додому – на столі смачна вечеря, дитина спить у ліжечку. А Мирослав аж від щастя світиться:
– Ходімо, я тобі щось розкажу!
Ого, то вона сама вирішила зізнатися ?
– Словом, я знайшла роботу!
Ось це так новина
– Це невелика фірма, вони шукали бухгалтера. Зарплата 10 тисяч, але будуть ще піднімати впродовж…
– Яка до біса робота?
– Коханий, але подивися, де ми живемо. У тебе зарплата 15 тисяч, нам не вистачає. Коли тут востаннє ремонт робили? А мій одяг? Ношу ці черевики вже 3 рік з двома парами шкарпеток. Вже не згадаю, коли я йшла в салон краси.
Ось це так у мене жінка не вдячна! Виявляється, вона за моєю спиною пішла на співбесіду. Меркантильна така!
– Дитинка буде у садку, я вже домовилася за місце…
– Знаєш, якщо тобі щось не подобається, то можемо розлучитися!
Тоді ми дуже сильно посварилися, Мирослава забрала дитину та всі речі й переїхала до батьків. Знаю від знайомих, що вона все-таки пішла на ту роботу. Ще хоче розійтися та каже, що я поганий чоловік, бо був категорично проти.
Ну що за цирк? Я їй дав квартиру та дитину, а вона ще носом крутить
Невдячна жінка!
Чого навчила мене ця історія:
Всі жінки – меркантильні! Вам від нас тільки грошей треба!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Хто не правий у цій ситуації – чоловік чи жінка? Чому Ви так вважаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!