Коли я зустрів Олену відразу відчув її силу. Така цілеспрямована та мужня. Вона мала безліч амбіції та, попри вік, досягнула чимало. Працювала в успішній компанії, самотужки орендувала гарну квартиру. А я навчався в інтернатурі, планував стати лікарем, як мій тато.
Не знаю чому, та вона звернула на мене увагу. Ми почали зустрічатись. А тоді я зробив пропозицію. Соромно зізнатись, але наше невеличке весілля на 80% оплатила наречена. Та ми одружились, згодом народилась донька. Дружина в декреті сиділа лише пів року, далі найняла няньку і вийшла на роботу.
Минуло шість років і вона очолила власну компанію, придбала квартиру, а я досі просто лікар. Її заробітки навіть порівнювати не варто із моїми, я отримую копійки, яких ледве на комуналку вистачає.
Олена вся в роботі, додому повертається пізно. Їжу ми замовляємо з ресторану, прибирає в нас помічниця. І наче мені немає на що скаржитися, та варто зізнатися, що почуваюсь кепсько.
Зараз дивлюсь на своїх друзів. Так, вони живуть значно бідніше, та почуваються щасливішими. Вони знають, що таке домашній затишок, піклування коханої. Їхні діти мають дбайливу маму, котра щодня збирає їх до школи та допомагає робити уроки. А найголовніше – вона не дивиться із цим призирством на чоловіка, котрий заробляє менше.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я знаю, що медицина – моє покликання. Я нізащо не покину професію, та не зможу заробити в ній багато. Тож що мені робити?
Днями я вирішив відверто поговорити з дружиною.
– Може хоча б трохи змінимо наш побут?
– Як саме?
– Мама має частіше бувати з донькою, а я хотів би бодай деколи відчувати любов та повагу дружини.
– Тоді тобі доведеться шукати іншу дружину. Послухай, ти знав, на що йшов. Ніхто тебе не примушував. Та й зараз не тримає. Думаєш, мені подобається, що я не можу покластися на чоловіка? Відпочити хоч трохи, або взагалі все покинути? Але ж ні, ти ж хочеш бути лікарем!
Звісно ми посварилися. Але ця розмова примусила замислитися. Можливо, нам дійсно не варто бути разом. Я не вважаю, що великі статки зроблять нашу сім’ю щасливою! Не думаю, що донька стане розумнішою, якщо навчатиметься за кордоном. А відпочивати ми будемо щонайменше Іспанії, і не дай Боже поїхати в Болгарію.
Розсудіть, хто з нас має рацію?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!