Я працюю вчителькою у школі, викладаю англійську мову. Ще додатково беру учнів на репетиторство та готую до екзаменів. Поки мені вистачає грошей, я стараюся розумно витрачати і заощаджувати. Так вистачило мені за декілька місяців відкласти та зробити невеличкий косметичний ремонт у спальні, купила зручний диван та телевізор. До Великодня думаю ще ванну до ладу привести.
У мене є ще донька Валентина, їй 30 років. Коли ще чоловік був на цьому світі, то їздив на заробітки та купив їй гарну, двокімнатну квартиру на 18-річчя, сусідній район. Однак, 3 роки тому Степан важко захворів та за лічені тижні помер. Відтоді я тримаюся цього світу через доньку та онуків. Чесно, якби не Валя та малюки, я би, напевно, зійшла з розуму чи руки наклала.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я часто забираю Михайлика та Сергійка зі школи, онуки в мене обідають, допомагаю робити домашнє завдання. Звісно, найкращі оцінки у них з англійської мови. Зять Данило у мене багато працює, робить ремонти у квартирах та ремонтує ще машини ввечері у гаражі. Зараз моя Валя вагітна 3 дитиною, кажуть, що буде дівчинка.
І майже за 8 місяців (відколи дізналася про поповнення в родині) я відклала чималу суму. Знайшла ще 3 учнів на додаткові заняття, працювала і в суботу, і на свята. Навіть 31 грудня мала до 5 вечора заняття, хоча треба було ще готувати стіл для гостей та прибирати вдома.
Так от, 1 січня після свята до мене приїхав у гості Данило. Казав, що хоче зі мною серйозно поговорити:
– Ви ж розумієте, що Валя знову вийде у декрет на пару років. Я роботу маю, але то не стабільний заробіток.
– Так, так, зараз всім важко.
– Якби не війна, то я б виїхав закордон, чесно. Так от… Ви не подумайте нічого поганого, але мій старенький Опель вже ледь їде. І місяця нам не вистачає. А мій товариш продає машину, пікап такий. Для нашої родини чудово підійде. Але ви Валі нічого не кажіть!
Зять мав певні заощадження, хотів продавати Опеля та викупити у товариша машину. Однак, знайомий вже хотів гроші на руки. Тому я позичила зятеві 3 тисячі доларів і він обіцяв одразу все повернути, як продасть стару машину.
І знаєте, це була моя найбільша помилка, чесно! Бо, як виявилося, стару машину Данило віддав своєму батькові просто так у село. А сам їздить на новесенькому джипчику, як король. Раз попросила мене зі школи забрати, бо було дуже пізно та холодно. А Данило крикнув у слухавку “В мене бензин не на халяву капає”.
Майже 2 тижні зять мовчить та навіть не заїкається про борг. А якщо я починаю нагадувати, що пора б мені помалу віддавати – то починає шукати різні відмовки. То йому треба гроші на комуналку, то на одяг, то на продукти. Особливо любить згадувати ще дітей “Я заради ваших онуків працюю, аби вони були ситі та одягнені”.
Я вже 100 разів пошкодувала, що позичила гроші зятеві. Ну от підла та корислива людина, інакше не скажу. Зараз 3 тисячі доларів – це майже 117 тисяч гривень. На ці кошти я б могла купити нову пральну машинку чи поїхати у тур Європою.
Розповідати доньці про цю прикру ситуацію поки що не дуже хочу. Вона ж вагітна, їй не можна нервуватися, треба берегти здоров’я. І не хочу ще зіпсувати стосунки з Данилом, він же мій зять. А раптом, донька стане на сторону чоловіка?
Словом, гроші мені потрібні. Але і родину втрачати не хочу. Просто я так довго ці 117 тисяч відкладала, економила. А тут таке сталося…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!