Самостійність – це обов’язкова риса характеру дорослої людини. Я прекрасно це розумію і цілком з тим погоджуюся. Це необхідно для того, щоб справлятися з усіма життєвими труднощами. Однак і таким незламним людям часом потрібна допомога.
Матері мого чоловіка було не легко. Вона народила у 18 років й була змушена самостійно займатися вихованням малюка. Батьки не допомагали їй, а чоловік рано пішов на той світ. Маргарита Олегівна не мала іншого виходу, окрім як змиритися з обставинами й спробувати пристосуватися до них.
Не дивно, що свекруха вирішила й Павла виховати самостійним і незалежним. Поки синові не виповнилося 18 років, матір дбала про нього й будувала підґрунтя для успішного майбутнього.
Мені хочеться подякувати Тамарі Олегівні за те, що тепер у мене турботливий, надійний і розсудливий чоловік. Повірте, зустріти такого – це велика рідкість й невимовне щастя.
Проте мені не вистачає підтримки свекрухи, яка абсолютно не цікавиться нашим життям. Жінка приходить в гості лише на свята, а на будь-які скарги у неї одна відповідь: “Якщо я змогла з усім впоратися, то й у вас вийде”.
У мене ніколи не було повноцінної сім’ї. Моїм вихованням займалася бабуся, з якою я залишилася після раптової смерті батьків. Саме тому з дитинства я мріяла про те, що у мене буде велика й дружня родина, у якій всі допомагатимуть один одному. Проте свекруха так і не змогла стати мені тою опорою й підтримкою, яку я так бажала отримати.
Тамара Олегівна турбується виключно про себе, а наші з Павлом проблеми її не хвилюють. На її думку, вона виконала свій материнський обов’язок, тому тепер має повне право жити у власне задоволення.
Я не кажу, що жінка помиляється. Вона має право на власну думку. Однак, мені важко погодитися у з нею погодитися, бо маю дещо інші переконання. Мені здається, що ти завжди залишатимешся матір’ю для своєї дитини. І суть не в самостійності, а в банальних обов’язках. Батьки повинні допомагати дітям. Хіба ж не кажу правду?
Батьки мають дбати про дорослих дітей?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!