Зараз у мене дуже складна та непроста ситуація. Шлюб сина під величезною загрозою, а все через сватів.
Олексієві вже 23, він у мене дуже розумний хлопчина. Закінчив школу із золотою медаллю, має червоний диплом. І з 14 років вже працював у нашому селі, переважно щось допомагав сусідам – то корів випасати, сіно підгортати, на городі бур’яни викорчовувати.
І всі ті зароблені гроші віддавав мені, казав, щоб я купила якісь продукти додому. Тоді у нашій родині було все геть складно у фінансовому плані. Мій горе-колишній постійно пиячив, крав зарплату на горілку та закуску. Мені аж соромно було заходити в магазин, бо все село гуділо про чоловіка.
Навіть після того, як Михайло допився до домовини, то я ще декілька місяців віддавала за його горілку борги.
Ну але ми з сином зуміли вибратися з тих злиднів. Звісно, зараз ми живемо спокійно, але не заможно. Син заробляє чимало, бо працює на Американську компанію. Влітку зробили ремонт на кухні та ще й взяли машину, правда, в кредит.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Так от, мій син вже рік зустрічається з дівчиною Іванкою. Вона з сусіднього села, познайомилися на дні народженні у друзів. Іванка не раз приходила до нас у гості, дуже приємна та ввічлива дівчина. Працює в місті, хтось з родичів взяв її на роботу. От я розуміла, що з такою жінкою мій син точно не пропаде. Ви б бачили, як у нього очі світяться від щастя.
Нещодавно Олексій зробив Іванці пропозицію. Ну і діло вже до весілля, відповідно, мені ж треба познайомитися з сватами.
Однак, син мене декілька разів попереджав, що це люди з “іншого тіста”:
– Мамо, вони не такі, як ми.
– А які? Інопланетяни чи що?
– Ну ні. Просто мама Іванки на заробітках. Хата у них на 3 поверхи, машини дорогі. На таких, як ми, дивляться косо.
Моя однокласниця працює у тій сільраді. Ну і я в неділю після церкви її вирішила розпитати за майбутніх родичів:
– О, та Нінка де тільки не була – Німеччина, Польща, Іспанія. Зараз знаю, що вона їздить туди-сюди в Італію. Там гроші заробить, сюди привезе і починає далі свій палац розбудовувати.
– А її чоловік також заробітчанин?
– Хто? Ванька? Не сміши, він ніколи закордон не їздив. Весь час на спині жінки живе. А зараз не може виїхати, бо кордони закриті. Сидить у тій хаті, боїться навіть в магазин вийти, аби ТЦК-шникам не попастися.
Ну і на другу Святу Вечерю ми вирішили піти до сватів, аби поговорити за весілля. Я ще й приготувала смачні пампухи, кутю та ще гостинці до столу. Просто не пасує в таке велике свято йти у гості з порожніми руками, дуже невиховано.
Я навіть уявити не могла, що люди аж так багато живуть. Стеля висотою 3 метри, розкішна люстра з камінцями. Камін посеред вітальні, великий телевізор, диван на 10 людей. Такий красивий, приємний на дотик, з якогось такого матеріалу дорогого.
На кухні окремий бар, де стоїть багато пляшок вина та шампанського. До столу пані Антоніна подала багато риби, але дуже дорогої – стейк лосося, тунець, салат з креветками та мідіями. Тільки от пан Іван все косо споглядав то на мене, то на Олексія. Навіть руку йому не потиснув.
– Думаю, буде добре весілля десь після Великодня робити, ближче до літа. Якраз піст мине, буде гарна погода, тепленько.
– Ага. А гроші у вас на таку гулянку є?
– Тобто?
– Гроші на ресторан, на плаття, на фотографа, на гостей. Чи ви думаєте, що раз ми на заробітках, то будемо все самі платити.
– Ні, ви що. Звісно, я маю гроші.
– А де молодята житимуть? Ви бачите, до чого звикла наша донька? А це єдина дитинка, ми хочемо для неї всього найкращого. Куди її Олексій поведе?
– Ми спершу будемо орендувати квартиру, потім вже собі на власне житло відкладемо.
– Ти хочеш мою дитину в якусь діру повести? Аби вона там хліб без солі доїдала?
Тоді складалося враження, що нас через ті гроші змішали з якимись помиями. Ні, аби разом вибирати ресторан, фотографа, складати список гостей. Свято закінчилося на дуже невеселій ноті, ми просто встали з-за столу та пішли геть, навіть не попрощалися.
Іванка, на щастя, від мого сина не відмовилася. Кажуть, що самі собі на весілля та на квартиру зароблять. Але боїться, що її батьки не дадуть благословення на шлюб.
Я не розумію, чим ми так не догодили майбутнім сватам. Все через гроші? Невже так важливо виходити заміж за того, хто має товстий гаманець?
Чи якщо я не заробляю статки, як пані Антоніна, то все, прирівнююся до жебрачки?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!