Мій Василь ось уже пів року сидить вдома без роботи. Все обіцяє, що йому друг має підшукати хороше місце. Та далі справа не рухається.
Весь цей час нашу сім’ю утримую я. І, здається, Василя це влаштовує. Все б нічого, але він навіть вдома нічого робити не хоче. Всі домашні обов’язки і далі на мені.
Коли я прошу його допомогти, він може на мене й голос підняти, гаркнути.
З чоловіком ми живемо уже 8 років разом, та раніше він таким не був. Тепер переді мною зовсім чужа людина.
У мене був день народження 5 січня. Вранці я пішла на роботу, Василь ще спав, не стала його будити.
Коли ввечері поверталась додому, я щиро сподівалась, що він якийсь сюрприз мені влаштує: романтичну вечерю або щось в цьому дусі.
Та чекало мені хіба розчарування, а не сюрприз, і тим паче не подарунок.
Василь лежав на дивані, дивися телевізор. Я пішла на кухню, поставила у холодильник торт, фрукти. Хотіла відсвяткувати.
– Кать, ти чого мені грошей не залишила на продукти? Я мав цілий день сидіти голодний тут? Ти зовсім за мене не думаєш! – говорив мені чоловік. Я зрозуміла, що він забув про мій день народження. Мені стало прикро. У моє ж свято мене картали за не приготовлену вечерю. І жодного слова лагідного не сказали.. Мої очі стали мокрими від сліз. Я не витримала, вдяглась, взяла сумку і вибігла надвір.
Я довго блукала знайомими вуличками. Підсвідомо чекала, що чоловік почне мене шукати, або бодай зателефонує, та він мовчав.
Я довго думала і вирішила завтра ж піти і подати на розлучення. У нас немає дітей, тому це зробити простіше. Я не збираюсь утримувати його і терпіти таку поведінку. Для чого?
Поки я ще молода, зможу влаштувати своє особисте життя з хорошою людиною, а не з цим нікчемою, який не збирається змінювати абсолютно нічого.
Сказала про це своїй мамі, а вона порадила поки не спішити з розлученням.
– Ще встигнеться! А що як не знайдеш потім нікого, сидітимеш сама?
А як би ви вчинили на місці жінки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!