Я зрадів, що мама в санаторій поїхала. Нещодавно з Донеччини її вивіз, нарешті погодилась. Та раптом дізнався, що вона зовсім не відпочиває

Останні два роки для мене були вкрай важкими. Ніяк не вдавалось вмовити маму виїхати з Донеччини. Наше село близько від лінії фронту зараз там вкрай не безпечно. Та ненька не наважувалась покинути рідний дім. І ось нарешті я забрав її до себе.

Я живу в Києві з дружиною Галею вже десять років. Це вже мій другий шлюб. Перша дружина з дорослою донькою зараз в Італії. Спілкуємося рідко, вони ображені на мене. Та я намагаюсь допомагати, час від часу гроші висилаю. Доводиться робити це потайки від дружини. Щоб не нервувала.

 – В тебе є сім’я! І гроші нам потрібні. Подивись, які зараз часи.

Нам справді не легко, квартиру орендуємо і ціни в столиці, самі знаєте які. Крім того, Галя звикла мати гарний вигляд, купувати дорогий одяг. А роботу знайти вона не може. Все не підходить. Каже, що продавчинею бути для неї принизливо. Прибиральницею – тим паче. Я й заробляю наче добре, але цього ледве вистачає. Дружина скаржиться. 

Коли я сказав дружині, що мама їде до нас, вона зовсім не зраділа.

 – Де вона житиме? Місця  у нас мало. Та і я не хочу її доглядати!

 – Тобі не доведеться. Мама досить самостійна, ще тобі допомагатиме. Роботу зможеш якусь знайти. 

Обговорювати це не було сенсу. Маму я дуже чекав. Вона приїхала така стомлена. Як я радів, що ненька нарешті в безпеці. Місяць ми жили добре. Рідна зовсім не заважала. Та і як приємно було повертатися додому і знати, що чекає мамина смачна вечеря. Ніщо з її борщем не зрівняється. Та Галя увесь час скаржилась, що її це не влаштовує. Пропонувала відправити маму в будинок для літніх. 

Якось я поїхав у відрядження. А коли повернувся – мами не було вдома.

 – Що сталося?

 – Ой, ти знаєш, приїхали волонтери з якоїсь міжнародної організації, сказали, що везуть всіх пенсіонерів переселенців у санаторій. Я й подумала, що це чудова нагода оздоровитися.

Як я  не розпитував, Галя не могла сказати, яка ж це організація, куди їх повезли. Почав обдзвонювати усі підряд. Та ніхто нічого не знав про цю програму. Минув тиждень, я не знаходив собі місця. В розпачі поїхав на вокзал. І раптом побачив у залі очікування свою маму.

Пошепки

 – О Господи! Ти що повернулась?

 – Звідки, синочку?

 – З санаторію?

 – Якого ще санаторію? Ти не переймайся, я вам більше не заважатиму. Галя мені все сказала.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я нічого не розумів. Почав випитувати. Виявляється, Галя сказала мамі, що я хочу, аби вона поїхала геть, лиш не наважуюсь про це сказати. Увесь цей час, коли мене не було дома, вона кричала на стареньку, знущалась. 

Я забрав неньку додому. Галя мало крізь землю не провалилась, коли її побачила. 

 – Мама приїхала вже з санаторію. А тепер туди ти поїдеш!

 – Куди ще? 

 – Та куди хочеш! Забирайся.

Я випхав її з хати. Вона благала пробачити, та мені навіть голос її було неприємно чути. І ось вже кілька місяців я спокійно живу з мамою. Та нещодавно Галя попросила зустрітися. 

Вона влаштувалась на роботу і стверджує, що змінилась. Благає пробачити. Як гадаєте, можна дати шанс такій людині? Мама каже, що краще мені налагодити стосунки з донькою і першою дружиною. Як бути?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector