Я зруйнував одразу дві сім’ї, оскільки закрутив роман зі своєю невісткою. Таємниці не завжди залишаються секретом

Я був дуже радий за свого сина, коли дізнався про те, що він нарешті знайшов собі обраницю. Нею стала двадцятирічна Дарина. Коли я вперше побачив цю дівчину, то не міг не помітити її неймовірної вроди та щирої посмішки. Така тендітна та красива, а ще неймовірно добра та розумна.  

Не буду лукавити, ця панянка одразу запала мені в душу. 

Зрештою, з часом я зрозумів, що мої почуття взаємні.

Я пишався своїм сином і завжди бажав йому тільки найкращого, тому й тримався з усіх сил, щоб не зруйнувати його сім’ю. Але одного дня я дав волю почуттям.

Дружина тоді якраз поїхала до тещі, син, як завжди, був на роботі. Тоді я й вирішив влаштувати собі побачення з власною невісткою. 

Я так зрадів, немов хлоп’я, коли Дарина погодилася прийти.

До слова, з дружиною ми прожили понад 30 років у щасливому шлюбі. Був тільки єдиний нюанс – почуття в обох згасли. Я давно не любив її. Вона хороша жінка та прекрасна матір, але ні краплею більше. Хоча я й боявся втратити Галину.

Зрештою, почуття до молодої невістки затьмарили мені розум.

Відтоді між нами зав’язався роман. Ми бачилися постійно, як тільки знаходили вільну хвилину.

А згодом я дізнався, що Дарина завагітніла.

Дитина була моєю і я знав це точно. Було прикро, що такими безсовісними діями я руйную майбутнє власного сина. Однак припиняти наші з невісткою відносини мені дуже не хотілося. Тож ми надалі продовжували таємно зустрічатися.

Дарина народила і мій син виховував чуже дитя, сам того не знаючи. А моя дружина після стількох років шлюбу просто вірила мені на слово, тому навіть підозрювати у зраді не могла.  

Однак таємниці не завжди залишаються секретом. Рано чи пізно правда виходить на поверхню.

Це трапилося взимку.

Чоловік Дарини натрапив на наше з нею листування. А почитати там було що. Явні докази подружньої зради.

Мій син довго думати не став. Просто вигнав жінку з дому. Коли про все дізналася моя дружина, то також покинула мене самого.

Я розумів, що накоїв багато дурниць, але совість змушувала мене продовжувати дбати про невістку. Я купив їй квартиру й оплачував всі її потреби.

Пошепки

Важко передати те, що я відчував тоді. Я любив свою сім’ю, бо мав чудового сина і турботливу дружину. Я не хотів, щоб все вийшло саме так. Але зараз я втратив усе, чим колись пишався.

Син платив аліменти на дитину, і досі не здогадуючись, що малюк не від нього. А мене навіть знати не хотів. Але на місці сина я вчинив би так само. Тож я власноруч зруйнував щастя двох сімей, піддавшись бурі почуттів. 

Зате тепер я міг відкрито бути разом з Дариною та своїм другим сином. Нам більше нічого не заважало. Ці думки трохи втішали мене. 

Втім, на всі благання жити разом, Дарина відповідала відмовою. Це ранило мене дуже сильно, але я не міг їй перечити. Тож просто продовжував оплачувати їй квартиру, давав гроші на дитину і на всі інші потреби.

Син та колишня дружина кудись зникли. Напевне, виїхали з міста. Жінка продала квартиру за мізерні гроші, ніби намагаючись якнайшвидше позбутися усіх спогадів про минуле. Відмовилися від мене навіть друзі. Вони ставилися до мене з певними упередженнями та огидою.

– Хіба рідний батько міг зробити таке з власним сином? Зруйнував одразу дві сім’ї!

Я просто мовчки вислуховував обурення знайомих у свою спину. 

– Це ж який сором тепер… Усій родині!

Так, я відчував провину, але не розумів, яке право мене мали осуджувати інші. Я просто покохав жінку і хотів бути з нею.

Приблизно три роки я ще спілкувався з Дариною. А тоді й вона вирішила переїхати в інше місто. Так я залишився сам.

Тепер я доживаю свій вік наодинці зі своїми спогадами та думками. Я скоїв серйозну помилку і тепер повинен був відповідати за неї.

Тільки на старість я зрозумів весь жах своїх вчинків, але змінити вже нічого не можна було.

Тепер я доживаю останні дні з собакою в старезній сільській хатині. Хоча б тут ніхто не знає мого минулого й не береться засуджувати за скоєне. 

Але, якщо говорити чесно, то я й досі кохаю Дарину. Байдуже, що вона аж на двадцять п’ять років молодша, ніж я. Хіба в любові є вік? У моїх спогадах ця жінка назавжди залишиться молодою і красивою.

Хотів би ще хоча б раз у житті її побачити. Але, певне, доведеться зігрівати душевний холод тільки теплими думками про наше спільне минуле.

Що думаєте про вчинок чоловіка?

Чи могло б усе скластися по-іншому, якби він не піддався почуттям?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector