Наближалося день народження мого онука. Несподівано я зустрілася зі сватами в торговому центрі, та й кажуть вони мені, що купляють продукти на день народження, бо донька ще слабка, то ж святкування буде в них.
А я шокована, бо мене ніхто не закликав.
Син мій одружений вже 5 років, довго вони з дружиною дитя чекали, і от народився мій перший онук. Проживають вони окремо від нас, то ж про проблеми планування дитини мені нічого не розповідали. Вагітність була важкою, дитина народилася ослабленою, то ж вони ще деякий час лежали в лікарні.
Онука вживу я ще не бачила, лише син надсилає фотографії. Молоді батьки взагалі не робили ніяких оглядин, адже дуже переживали за здоров’я дитини. Права, матір невістки там днювала і ночувала. Я теж багато разів пропонувала будь-яку допомогу, але мені чемно дякували і від участі в загальній метушні усували.
Галина ще на початку стосунків дала мені знати, що теплі відносини у нас не будуть, мама вже одна у неї є. Але я до цього і не прагнула, правда, бабусею дуже хочу бути.
Телефоную я до сина чи щодня, випитуюся, як у них справи. Син говорив, що все добре, тільки дитині треба трішки ще зміцніти, тому день народження переноситься. Мені шкода було, адже я вже стільки подарунків накупила та й онука хотіла побачити.
І тут мені свати говорять, що вони роблять день народження. От я припинила взагалі телефонувати до дітей, образилася. Він ще й на вихідні мав приїхати і допомогти батькові шафу перенести, однак так і не прийшов, бо святкував день народження сина. Через тиждень прийшов він до нас і запитує, чому ми не прийшли.
Але що мене хтось кликав?
– Як це, каже, не кличуть? Теща сказала, що вона тебе запросила, коли в магазині зустріла!
Я пам’ятаю нашу розмову і вона мене точно не запрошувала. Тим паче син міг зателефонувати, або невістка, це не обов’язки свахи кликати гостей.
– Ви просто не хочете мене бачити, я зрозуміла! – сказала я синові.
– Мамо, не вигадуй, – зметнувся той. – Взагалі не розумію твої образ, ти бабуся і можеш приїжджати, коли тобі заманеться. Батьки і є на те батьки, що їх не запрошують. Якщо Марина Павлівна сказала тобі про день народження, значить вона планувала тебе там бачити. Це ми повинні ображатися, за великим рахунком!
А тепер я ще й винна, нічого не розумію. Почну приїжджати без запрошення, скажуть, що надоїла.
Невже і справді треба було збиратися і приїжджати, не чекаючи церемоній із запрошеннями?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!