Думаю, усі помічали, що довкола є безліч людей, котрі вже в поважному віці відчувають, що прожили життя надто спокійно, так би мовити, не відірвались. Чимало таких, що рано вийшли заміж, або ж все життя працювали. А потім настає мить – і ось тобі “біс в ребро”.
Насправді я просто під носом маю таку 80-літню красуню. І це моя мама. Я вже й сама не молода, хоча вважаю себе доволі сучасною. Та ненька останнім часом відверто дивує.
Мама все життя важко працювала, жила за містом, мала город худобу, ще й офіційну роботу. Тато ж був чоловіком старого гарту, полюбляв, аби всі його слухались, ніколи не сперечались. А побралися вони, коли мамі всього 18 років сповнилося. В 19 вона мого старшого брата народила, а потім ще трьох дітей. Так і жила усе життя заради усіх, окрім себе.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
І от 6 років тому тата не стало. Я бачила як мамі важко одній, врешті вмовила її переїхати до мене. І сталося дещо дивовижне – моя мама змінилась на очах. Раптом вона підійшла до мене і сказала:
– Пофарбуй мені волосся, не хочу і далі у хустці ходити. А ще придбай спортивний костюм, бо мені набридли ці халати.
Змінила моя мама імідж кардинально. Почила ходити гуляти. Ось причепуриться, губи намалює і йде у сквер неподалік. Там в неї ціла компанія пенсіонерів, збираються, спілкуються. На мить я себе відчула мамою підлітка. Днями вона повідомила, що вони усі разом в кіно збираються, а наступного тижня на виставку. Я навіть не витримала і сказала:
– Мамо, ти може вже заспокойся, бо серце не витримає! До церкви б сходила, а не в кіно.
– Доню, віриш, я лише зараз відчула, що таке смак життя. Як можна насолоджуватись, а не гарувати з 4 ранку і до пізньої ночі. Колись ти мене неодмінно зрозумієш.
Від цих слів мами мені якось ніяково стало. Присоромила вона мене. Розповіла я все чоловікові, а він розсміявся:
– Ти й справді поводишся наче ти її мама. Пишайся, що вона така. Вміє насолоджуватись цим віком, а не скаржиться увесь час, як деякі. Ти лишень подумай, мине який час і ми теж будемо старими. Невже ти хочеш вдома сидіти й хустку носити? Я – ні! Мрію що ми будемо подорожувати, насолоджуватись кожною миттю.
Мудрий в мене чоловік, а ненька – найкраща! Мабуть, поведу її ще в ресторан.
А ви як гадаєте, якою має бути старість?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!