З першим чоловіком я розлучилася, зараз перебуваю в другому шлюбі, моєму другому чоловікові 39 років, а мені 36 років. Нашим батькам вже близько за 60 років. Хочу поділитися своїми останніми спостереженнями з вами. Річ у тому, що чоловік достатньо холодний зі своїми батьками, він не цікавиться, як вони живуть, як у них справи. До того ж самі батьки до нього навіть не телефонують.
Можна було б подумати, що чоловік просто така людина, закрита в собі. Однак я знаю, яким він може бути турботливим, люблячим, особливо тепло він ставиться до наших дітей. Бере участь в їх вихованні, про мене також не забуває, робить подарунки та компліменти. З моїми батьками у нього також все добре, інколи здається, що з ними у нього кращі стосунки, ніж зі своїми.
Моя допитливість взяла гору, і я вирішила спити, в чому полягає причина такого ворожого ставлення до власних батьків. Його відповідь мене неабияк здивувала. Каже, що зараз вони отримують наслідки свого ставлення, ніби він відплатив їм тією ж монетою. Чоловік поділився спогадами зі свого дитинства: батьки його практично не обіймали, він ні разу не чув від них навіть простеньке: “Я тебе люблю”. Якщо в дитинстві відбувалися конфлікти з іншими дітьми, він знав, що батьки ніколи його не підтримають і не захистять. Для них він автоматично був винен у всьому і завжди. З дитинства він думав, що є небажаною дитиною і батькам він просто непотрібен.
Чоловік дорослий і зараз він не має бажання приділяти свій час старим батькам, вони зараз старі і для нього небажані, як і він колись був для них. Байдужими вони були для нього протягом всього життя. Чоловік зробив для себе висновки і зараз намагається не повторювати таких помилок своїх батьків, тому наші діти необділені батьківською турботою.
Любіть своїх дітей вчасно!
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!