Мені подобався один хлопець Мишко. Але я розуміла, що я йому не пара. Він був сином багатого тата, у нього було все, що він хотів, – і будинок, і машина, і гарний одяг.
Я точно йому не пара. Я – скромна дівчина, з дуже простої сім’ї, в якій і мати, і батько дружать з алкоголем. Я з підліткового віку працювала і утримувала будинок, освоїла професію швачки, у вільний час підмітала під’їзди. І робила все, щоб ніхто про це ніколи не дізнався.
Я вчилася, і мої однокурсники захотіли організувати невелике свято. На ньому я раптом захотіла блиснути.
Я сама пошила собі плаття. У день свята я нафарбувалася всією нечисленною косметикою, яка у мене була, попросила сусідку зробити мені зачіску. Мої однокурсники мене просто не впізнали. Я була приємно здивована, і Мишко не зводив з мене свого погляду. Я навіть ніяковіла. І вирішила покинути вечірку раніше, непомітно. Але Мишко наздогнав мене і запропонував підвезти.
З того дня почалися наші відносини з Мишком. Я, звичайно ж, не розповідала йому про свій сімейний стан, про своє житло і роботу. Я дуже соромилася. Але Мишко виявився дуже простим хлопцем, він любив мене, поважав мої інтереси, ніколи не хизувався своїм становищем у суспільстві і грошима. Але одного разу мої однокурсники дізналися про мою ситуацію, вони рознесли всю цю інформацію по університету. Я знала, що рано чи пізно і Мишко дізнається про все. Я не могла терпіти цієї ганьби. Поговорила з керівництвом університету, вирішила взяти академічну відпустку, щоб втекти від Мишка.
Я думала, що всі про мене забудуть, і по закінченню відпустки я зможу спокійно повернутися, продовжити навчання. Я зробила все, щоб Мишко не зміг мене знайти, я навіть змінила номер телефону. Я тоді була впевнена, що чиню правильно. Але незабаром весь мій план дав тріщину. Виявилося, що я вагітна.
Я була зовсім одна. Я цілими днями працювала, вдома мене чекали п’яні батьки, які відбирали всі мої зароблені гроші. Лише один друг у мене знайшовся, – мамина подруга, вона забрала мене до себе після того, як одного разу батько мене штовхнув і я вдарилася головою.
Вона мене вислухала, підтримала мене. Всю вагітність доглядала за мною, зі мною разом поїхала в пологовий будинок, була поруч, коли я народила хлопчика. Я дуже любила свого малюка, він був схожий на Мишка, світлий, красивий, з блакитними очима.
Тоді в пологовому будинку мені несподівано написав Мишко. Він звідкись дізнався, що я в пологовому будинку. При виписці він чекав мене з синочком біля виходу. Прийшов з квітами. Я з дитиною на руках дивилася в його очі і все всередині переверталося.
Мишко був дуже щасливий. Він обняв мене з малюком, взяв його на руки. Я зрозуміла, що він любив мене весь цей час. Я відчувала себе дуже дурною за те, що сама себе прирекла на місяці смутку і самотності.
Сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!