Правду кажуть, що всі діти різні. От і я по своїх доньках це бачу.
Катя – старша, спокійна домашня дівчина, Ліля – молодша, швидка й вперта, всього досягне в житті. Різниця у них всього рік.
Катя по закінченню школи пішла навчатись на кондитера. Закінчила й пішла працювати у місцеве кафе. Там познайомилась з хлопцем та вийшла заміж.
Ліля все хотіла виїхати куди подалі й шукати своє щастя за кордоном. Так і зробила. Відразу після школи зі знайомою поїхала ягоди збирати до Польщі. Потім влаштувалась на іншу роботу, де пішла догори кар’єрними сходами.
У Каті життя в шлюбі не склалось. З початком повномасштабного чоловік втратив роботу та померла його сестра. Тоді то Віктор і пустився берега. Почав пити, грошей в дім не приносив. Дійшло до того, що він продав Катині коштовності, щоб вистачило на пляшку. Та й саму Катю бити почав. Тоді вже вона терпіти не стала, а зібрала валізи й повернулась додому.
Ліля вирішила будь-що допомогти сестрі. Спершу забрала її до знайомої в Київ та влаштувала на роботу – продавцем. Допомогла з розлученням, а далі Катя вже й сама почала влаштовуватись у столиці.
За рік часу Катя знову вийшла заміж. На цей раз щасливо. Тепер у неї є дворічна донечка та люблячий чоловік. Живуть вони і досі в Києві.
Ліля, яка казала, що «заміж не піде, бо кар’єра у неї на першому місці» – теж порадувала – скоро під вінець.
Я, як мати дуже радію, що доньки живуть між собою мирно й дружно, що допомагають та підтримують одна одну, як справжні сестри.