Про що думає людина у моменти відчаю? Напевно про допомогу та як швидко вона настане. Крім того, молиться, просить Бога чи оточення допомогти. Однак чи відразу приходить допомога? Якщо ні, людина розчаровується та впадає у відчай.
Проте, якщо набрати “103” і покликати лікарів, то за скільки часу вони приїдуть? Очевидно, що не цієї ж секунди чи навіть через 5 хвилин. Якщо рятувальник на пляжі почує слово “Рятуйте” він відразу ж подає сигнал рятівному човнові, але чи припливе він тієї ж секунди? Звичайно, що ні. Потопельнику доведеться триматись на воді якомога довше, аби дочекатись допомоги. Ніхто не знає скільки прийдеться чекати. Але сам факт про сигнал зафіксовані, відповідно прохання чи ваша молитва почуті.
Коли допомога вже зовсім близько, але людина про це не знає, вона від відчаю здається в останній момент.
Поки сигнал про допомогу дійде до когось, – це час очікування. Відповідно хтось, хто отримав сигнал, знайде спосіб розв’язання вашої проблеми – це теж час очікування.
Але людині в той момент відчаю здається, що нічого не змінюється й ніхто не поспішає допомогти. Однак це не так. Адже процес порятунку почався, а людина в це не вірить. Потрібно лиш докласти усі сили, аби дочекатися допомоги на бурхливому морі.
Так само можна порівняти життя з бурхливим морем у якому часто бувають шторми, у яких ми потопаємо. Тоді просимо допомоги, молимось, але нічого не змінюється. Згодом розчаровуємося та здаємось за крок до припинення грози.
Ніколи не зупиняйтесь просити, молити та чекати на допомогу. Рано чи пізно на допомогу прийдуть!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!