– Хто сказав, що я догоджатиму чужій дитині? У мене рідний онук є! А ти дуже не виступай – дякуй, що синочок взяв тебе з причепом…

Нещодавно ми святкували сьомий день народження нашої доньки. Я накрила на стіл й запросила гостей. Прийшли усі друзі, сусіди й однокласники Оленки. Лише бабусі довго не було, а коли вона все ж з’явилася, то одразу кинулася до Васі, нашого молодшого сина. У свекрухи не було подарунку для іменинниці, а гостинці вона вручила тільки своєму онуку. 

Річ в тому, що наш шлюб з Віталіком для нас обох був не першим досвідом відносин. Ми довго придивлялися одне до одного, щоб знову не обпектися. З часом наші стосунки ставали тільки міцнішими, тому з’явилося рішення узаконити їх. Чоловік прийняв мою дочку від першого шлюбу, чим викликав повагу й захоплення.

З Галиною Василівною ми також знайшли спільну мову. Свекруха добре ставилася до своєї зведеної онуки й завжди няньчилася з нею. Однак вона не переставала запитувати у Віталіка, коли ж у нього з’являться діти. 

Не описати словами, як раділа матір чоловіка, коли дізналася про мою вагітність. Усі дев’ять місяців вона пилинки з мене здувала й не дозволяла зайвий раз напружуватися, мовляв, мені треба берегти малюка. Здавалося, що у нас були найкращі відносини, які тільки могли бути між свекрухою та невісткою. 

Сина ми вирішили назвати Василь на честь батька Галини Василівни. Бабуся повністю зосередила свою увагу на його вихованні. Тим часом про Оленку жінка благополучно забула. 

На фоні цього у нас з чоловіком виникали сварки. Хіба справедливо, що бабуся робить подарунки одній дитині, а іншу постійно обділяє? Донька не могла зрозуміти, в чому справа. Їй було образливо, адже вона відчувала, що її братика люблять більше. Віталік переконував, що це тимчасово, мовляв, його матір зараз в ейфорії, але згодом цей стан пройде і все налагодиться. 

Пошепки

Я багато років закривала на все очі й до останнього сподівалася, що все налагодиться. Однак на дні народженні доньки мій терпець увірвався. Я сказала свекрусі все, що думаю. На мою думку, з’явитися до онуки без привітань — це прояв цілковитої байдужості. 

У відповідь на мої докори Галина Василівна відказала, що я невдячна жінка, яка мала б цінувати те, що її син взяв мене з додатковим вантажем. Та це ще не все, адже потім жінка розкритикувала мій зовнішній вигляд та фігуру. 

Зрештою, я вказала свекрусі на двері і сказала, щоб її ноги більше в моєму домі не було. Гості, які стали свідками суперечки, почувалися незручно. Настрою продовжувати святкування не було, але я не шкодую про те, що стала на захист Оленки. Коли ми з Віталіком залишилися вдвох, він намагався змусити мене подзвонити до його матері й вибачитися. 

Проте я не розумію, у чому моя вина. Свекруха багато років ображала мою доньку, а зараз чоловік став на її бік. Віталік був настільки розлюченим, що я навіть боялася сказати зайве слово. Прикро, що нікому нас захистити. 

Я не дозволю ображати своїх дітей, чого б це мені не коштувало. Тим паче ми живемо у моїй квартирі, де встановлювати правила буду я. 

А як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка? Як ви ставитеся до того, що у бабусі є улюбленець серед онуків, якому вона приділяє більше уваги?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector