Тоді я готувала свого сина до школи, він йшов у 1 клас.
Напередодні 1 дзвоника я взяла зубну пасту, тарілку та покликала сина у ванну кімнату
– Вичави, будь ласка, пасту на тарілку.
За декілька секунд на поверхні розтікалася синьо-біла паста.
– Добре, а тепер спробуй її так само швидко запхати всередину тюбику.
– Мамо, ти що, це просто нереально!
– Впевнений?
– Так, у мене не вийде.
– Добре. Але я хочу, щоб ти зрозумів одну річ – треба ставитися відповідально до своїх слів. Адже те, що ми кажемо, неможливо потім повернути. Так само і зубна паста – за декілька секунд ти все вичавив, але не можеш повернути всередину. Ніколи не говори погані слова про друзів та вчителів, не обмовляй інших. Не кричи, не лай, не ображай.
Син уважно мене слухав.
– Але також ти можеш допомогти словами.
– Як це, мамо?
– Просто. Сказати щось приємне, що підійме людині настрій. Зробити комплімент, розрадити, коли комусь геть кепсько. Слово має чудодійні властивості. Вони звеселяють, дарують посмішку та настрій на весь день. Але так само вони можуть ранити у саме серце та довести до сліз.
Мій син давним-давно закінчив школу, але досі пам’ятає урок про зубну пасту. Це звичайний, але дуже дієвий метод навчити свою дитину поводитися виховано та розуміти силу слова.
Адже словами можна ранити… Але також звеселити та розважити.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!