За спиною у мого чоловіка є невдалий шлюб, який закінчився розлученням. Саме колишня дружина запропонувала розірвати відносини, мовляв, їй хочеться кращого життя. Так вона залишилася без роботи, особливих умінь й з дитиною на руках.
Я б могла назвати свого Івана ідеальним чоловіком, адже він турботливий, добрий, працьовитий. Однак у нього є один мінус – він занадто сильно любить свою доньку, на яку витрачає більшу частину своєї зарплатні. Окрім аліментів, батько оплачує дитині відпустки, заняття, гуртки, а ще робить різноманітні подарунки.
Зрозумійте мене правильно, я лише підтримую прагнення Івана дбати про доньку, але він переходить усі розумні межі. Останньою краплею стало рішення чоловіка переоформити на доньку свою нерухомість, де вони з матір’ю зараз живуть.
Спочатку мені не сподобалася його затія, але потім я зрозуміла, що дитині потрібне власне житло, тим паче з такою матір’ю, яка звикла все життя висіти на чужій шиї.
Згодом у нас з чоловіком народилася спільна донечка. Я одразу запропонувала Іванові скоротити виплату аліментів, бо тепер кожна копійка для нас була дорогою. Думаю, усі знають, які зараз ціни на памперси, коляски, суміші і так далі. Проте чоловік відмовився, мовляв, у будь-якому разі в нашої дитини повноцінна сім’я, а його старша донька змушена жити з лінивою та байдужою жінкою.
Натомість Іван запропонував придбати квартиру нашій малечі, аби вона в майбутньому мала свій куточок. На цьому й зійшлися. Меншу частину вартості оплачувала я, а більшу – чоловік. Так було справедливо, враховуючи наші доходи.
Після покупки квартири у нас з’явилася нова ідея. Ми вирішили тимчасово здати нерухомість в оренду, аби мати пасивний заробіток. Клієнтів я знайшла через знайомих. Молода пара оплатила нам перший й останній місяці свого проживання, а за кожен наступний оплата мала здійснюватися на карту. Яким же було моє здивування, коли на другий місяць я так і не отримала повної суми, про яку ми домовлялися. Вирішила зателефонувати й з’ясувати, в чому річ. Думала, в молодих людей якісь фінансові труднощі, але ні. Виявилося, що за наказом мого чоловіка вони частину грошей перераховували на картку його колишньої дружини.
Вдома я влаштувалася справжній скандал, вимагаючи в Івана пояснень. Він сказав, що має право розпоряджатися своїми грішми так, як вважає за потрібне і взагалі звітувати переді мною більше не збирається. Потім чоловік пригрозив мені, що ми можемо все майно поділити навпіл, якщо я чимось незадоволена. У відповідь я мовчала.
Розумію, що Іван повинен дбати про свою старшу доньку, але чому він ставиться до неї краще, ніж до нашої дівчинки? Хіба вона не заслуговує жити в достатку? Для цього замало мати повноцінну сім’ю…Проте тепер я не можу перечити чоловікові, адже боюся, що залишуся сама з дитиною на руках і без даху над головою.
А як ви вважаєте, на чиєму боці правда? Чи повинен батько фінансово забезпечувати своїх дітей після розлучення?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!