Мій дім – моя фортеця! Та я це збагнула надто пізно. Все життя моя оселя була наче прохідний двір. Щодня приходили друзі й ми вважали, що це нормально. Гостинний дім, завжди весело – це ж чудово.
Люди могли прийти навіть без запрошення – поїсти, посидіти, відпочити. Я ніколи не відмовляла. Хоча щоразу, коли всі йшли – я почувалась спустошеною. Здавалось, з мене всю енергію висмоктали. Ледве знаходила сили, аби поприбирати.
Пам’ятаю, як стояла над брудним посудом і думала, а чи потрібна я насправді друзям? Чи вони використовують наш дім, наче притулок? Чи їм просто необхідно комусь вилити душу, поділитися своїми проблемами. А я, немов губка, все це вбираю у власному будинку.
Згодом мій чоловік пішов і я вирішила, що з мене досить. Відверто сказала усім, що хочу спокою і тиші. Частина друзів образилась і перестала зі мною спілкуватися. Та я збагнула, саме вони – той сегмент, який нахабно мене використовував, приходив в мою фортецю і забирав всю позитивну енергетику.
Залишилось декілька людей. Вони поважають мою думку, ба більше дивуються, як я стільки років витримувала цей хаос.
Тепер мій дім – дійсно місце моєї сили. Я не дозволяю його заплямовувати плітками й чужими проблемами. Вдома я відпочиваю, душею і тілом. А з друзями є де зустрітися. На щастя зараз існує безліч затишних закладів, де можна побалакати, ще й смачно поїсти.
Зараз я втішна, що вже немає гучних посиденьок. Лишень шкодую, що не захистила свій дім раніше.
Усім раджу не робити зі своєї оселі прохідний двір. Захищайте власний простір і цінуйте спокій!
А ви полюбляєте гучні посиденьки у вашому дому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!