Коли я вийшла заміж за Остапа, то хотіла бути найкращою господинею вдома. На початках було досить легко. По-перше, я працювала біля дому і могла навіть під час обідньої перерви забігти і швидко приготувати щось смачненьке. По-друге, не було дітей і я мала море часу на прибирання, кулінарію. Ще залишилася година, або себе до ладу привести.
І врешті-решт, нас було тільки двоє. Це раз-раз помити посуд, не заморочуватися над вечерею. Все займало максимум 15 хвилиночок. Я навіть встигала телевізор подивитися на кухні, поки чистила картоплю чи перебирала гречку.
Однак, потім я народила сина Юрка. І ще на останніх місяцях вагітності було важко мити підлогу на колінах, тягати пакети з супермаркету, пересувати меблі, виносити сміття. А з появою дитини часу на прибирання взагалі не було. Максимум, що я встигала – закинути все у пральну машинку та поскладати іграшки.
Тому я почала купувати напівфабрикати. Якраз поруч відкрили невеличкий магазинчик, де продавали заморожені котлети, сирники, голубці, пельмені, вареники, хінкалі, млинці. Це мене дуже рятувало. Побігла, купила, все кинула на сковорідку – вуаля, вечеря готова.
Але потім Остап побачив упаковку з-під вареників. Почав мені дорікати, яка я погана жінка, лінива господиня, годую його одними хімікатами. Хоча сам після себе ніколи навіть тарілки не міг помити, все робила я. Тому що прибирання – це суто жіноча справа. Остап не раз повторював, що чоловік ніколи не повинен навіть віника в руках тримати.
Тільки я все одно шифрувалася від нього. Бо часу на те, аби наліпити ті проклятущі вареники чи пельмені геть не було. Але того злощасного вечора Остап знову закотив мені скандал – побачив, що я купила котлети заморожені:
– Ти така лінива, що я просто в шоці. Навіщо я на такій білоручці одружився?!
Мало того, він у дощ та зливу виштовхав мене з сином з квартири. Адже через наші крики Юрчик налякався та почав плакати.
На щастя, я мала декілька гривень у кишенях та викликала таксі до мами. Вона аж за серце схопилася, коли побачила мене з онуком на порозі. Ми змокли страшенно, Юрчика одразу поклали під теплу ковдру спати і дали гаю з малини.
– Мамо, і це все через котлети. Я вже так не можу..
– Розлучайся. Повір, ти не матимеш такого спокійного життя з поганим чоловіком. Ти жінка, а не прислуга. Ми тобі з батьком якось допоможемо.
Я дослухалася до поради мами. Зібрала всі речі, поки Остап був на роботі. Написала заяву на розлучення та на аліменти. Чоловік ще в суді намагався обдурити, казав, що то не його дитина. Але йому ніхто не повірив.
Відтоді минуло вже 10 років. Я купила квартиру, віддала сина у приватний ліцей, відкрила свій салон краси. Допомагаю фінансово батькам, хочу так подякувати що підтримали мене після розлучення.
А Остап собі так нікого і не знайшов. Мало того – ходить і купує заморожені пельмені та вареники. А ще мені за це дорікав…
Жінка вчинила правильно, коли пішла геть? Заморожені продукти – причина для сварки чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!