Насправді я ніколи не вірила в усі ці історії про злих свекрух. Та, на жаль, сама переконалася, як складно все може бути. З Олексієм ми одружилися три роки тому. Я завагітніла, тож вибору не було. Не скажу, що я його не кохала, просто сумнівалась, що він буде гарним чоловіком. І не дарма.
Він тоді активно шукав роботу, жив з мамою на її пенсію. Розповідав мені про якісь дивовижні плани стати мільйонером, постійно встрягав в різні фінансові піраміди. Та я все ж сподівалась – подорослішає.
Після нашого одруження ми оселились в моїй квартирі, я багато працювала та оплачувала рахунки за комунальні. Олексій все ж знайшов роботу, та врешті всі гроші вклав у криптовалюту.
– Як ти так можеш? Мені народжувати через три місяці. Я в декрет йду.
– Не переймайся, ми заробимо значно більше.
Тоді я вже розуміла – цього не буде. Та згодом народила і життя трохи налагодилось. Олексій не надто допомагав мені, та все ж я була не одна з дитиною. А от свекруха постійно мене критикувала. Їй не подобалось, яка я мама і дружина. Вона завжди казала, що її син зі мною змарнів, схуд, що я не підтримую його, тому й успіху не досягає.
Коли синові було півтора року я прийняла важке для себе рішення – вийти на роботу. Олексій погодився сидіти з дитиною. Виявилось, що це дуже складно. І я постійно подумки звинувачувала чоловіка, що він не в змозі заробити нам на життя.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Та нещодавно сталося те, через що я вперше інакше подивилась на все. На Миколая ми прийшли до свекрухи в гості. Я їхала просто з роботи, а чоловік з малий йшов з дому. Зустрілися вже там.
– Як ти могла випустити чоловіка в такій зім’ятій сорочці? Усі ж це бачать і знають, що ти погана дружина.
– Мені байдуже, що думають інші! Олексій за весь день міг випрасувати собі сорочку!
– Це не чоловіча справа!
– А що чоловіча? На дивані лежати цілісінький день? Їсти й спати? А знаєте що? Краще нехай ваш синок у вас тут залишається? прасуйте йому сорочки.
Я забрала дитину і поїхала додому. Впораюсь без них. Син піде в ясла, я працюватиму. Хоч претензії вислуховувати не буду.
Як гадаєте, правильно я вчинила?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!