2 місяці тому я вперше став татусем. Поки жінка була вагітна, то я ні на крок від неї не відходив. Захотіла вночі поїсти – миттю біжу на кухню та готую якісь смаколики. Токсикоз? Приносив багато пігулок проти нудоти, щоб жінці не було так погано. Щомісяця купував нові штани та кофтинки, бо живіт ріс не по днях, а по годинах!
Коли Ліда була на 6 місяці вагітності, то ми дізналися стать малюка – хлопчик. Я аж не міг стримати сліз у кабінеті лікаря, почав цілувати Ліду за руки і дякувати Богові. Звісно, на радощах ще й “виставив” лікареві могорич, приніс потім пляшку елітного шампанського та цукерки.
Ну і я почав підбирати імена для сина. Спершу думав про щось таке звичне, типу Роман, Сергій чи Андрій. Хоча зараз у моді більш церковні імена – Данило, Матвій, Матей та навіть чув Пантелеймона і Северина.
Однак, зупинився на варіанті Олексій. Тим паче, ПДР показувало, що якраз 18 жовтня має народитися синочок, на свій День Ангела. До речі, значення імені Олексій – “захисник”. Гарно звучить, правда ж?
Але жінка одразу забракувала таке ім’я:
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ні, воно псує всю нашу традицію. Не гарно звучатиме.
– Яку ще традицію?
– Ну в нас що по татовій лінії, що по маминій лінії є традиція – називати дітей на честь бабусі чи дідуся. Ти думаєш, чого у мене таке ім’я? Бо бабусю звали Лідія.
– І як ти пропонуєш назвати дитину?
– Ну мені подобається Юхим на честь мого покійного дідуся. Чи Йосип, як прадідуся.
– А мені ці 2 імені взагалі не подобаються. Треба щось сучасне, молодіжне. Олексій….
– Знаєш, через тебе я не буду псувати таку родинну традицію. Ще чого вигадав. Я ту дитину 9 місяців виношую, так що саме я маю обирати ім’я!
Ми тоді дуже посварилися, жінка на емоціях взагалі вже почала збирати речі та погрожувати розлученням. Я заради її спокою вирішив одразу помиритися, щоб не було скандалів. Однак, щиро сподівався, що вона змінить ім’я для дитини. До пологів ми цю тему не підіймали, але я натякав, що Олексій Андрійович дуже гарно звучить та пасує для нашого синочка.
Наш малюк народився вчасно, якраз 18 жовтня. Ліда сама народжувала, без операції. Я був поруч, підтримував жінку, першим взяв на руки нашого сина.
3 дні жінка пробула в лікарні. Моя мама та теща по черзі приходили у палату, аби поняньчитися з онуком. Ну і я сам був заклопотаний, адже треба вдома все підготувати до приїзду жінки та малюка. Купив кульки, квіти, ще багато іграшок та підгузників.
І от на день виписки приїхали всі родичі, навіть фотографа запросили. Виходить жінка з пологового, посміхається, медсестра виносить конвертик з сином. І я бачу, що на синій стрічці пише великими літерами “Юхим”.
– Що це таке? Який ще в біса Юхим.
– Такий, це наш син. Не псуй мені свято.
– Я ж хотів назвати малого Олексієм.
– А я народила і сама вирішуватиму.
Виявляється, поки мене не було в пологовому, то жінка швидко передала всі документи своїй мамі. Теща одразу побігла та зареєструвала синові ім’я Юхим. Звісно, я про це не знав до моменту виписки.
І, хоча минуло вже 2 місяці, я досі не можу звикнути до такого чудернацького імені для сина. Ну йому геть не личить! Коли я чую Юхим, то уявляю якогось дідуся старенького в селі. Але аж ніяк не малу дитину.
Ну який Юхим, скажіть? Ми живемо не в якомусь середньовіччі, надворі 21 століття. Олексій чудово звучить.
Я вже уявляю, як над сином будуть глумитися його друзі та однокласники. Хіба доведеться його відводити на бокс, аби міг дати здачу кривдникам. Але з таким іменем його точно засміють навіть дорослі люди чи сусіди. Я досі соромлюся сказати співробітникам, як ми назвали сина.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!