Пів року тому я потрапила до лікарні. І наче – з ким не буває. Але мені всього 27 років, маю бути міцною і здоровою. Але понад рік тому я народила двійню. Коли ми з Олегом дізналися, що в мені зростає відразу два хлопчики – дуже зраділи. Чоловік мріяв про сина, а тут відразу два.
До слова, до вагітності ми прожили у шлюбі три роки. Я не планувала дітей до 30, хотіла, аби ми подорожували й насолоджувались життям. Та Олег в цьому мене не підтримав:
– Ти хочеш бути старою мамою? В інших дітей будуть молоді й гарні. Чи не соромитимуться наші діти?
– Я тебе прошу. Поглянь, в Європі усі пізніше народжують.
– А якщо потім здоров’я не те буде? Може й не вдасться завагітніти, а так хоч час буде.
Тож вмовив він мене і все. Завагітніла я не відразу, ми навіть почали перейматися. Але потім все вдалося. Ще й двійня відразу. Вагітність була дуже важкою, тричі я в лікарні лежала, мала страшний токсикоз. Та Олега намагалась не турбувати. Адже він працював, якраз відкрив власний магазин зі смартфонами та різними аксесуарами. Часто допізна затримувався. Та я все розуміла, адже це заради нашого майбутнього.
Впливала на ситуацію і свекруха. Ніна Петрівна вважала, що дружина не має турбувати чоловіка і мусить з усім сама справлятися, навіть якщо їй зле. Якось я їй розповіла, що хочу, аби Олег пішов зі мною на УЗД. Її це обурило.
– То що, він має з роботи піти? Невже сама не можеш?
– Просто це дуже бентежно, я переймаюсь. А раптом щось не так?
– То що він зробить? Олег не лікар! А ти не поводься, як мала дитина. І подумай, як чоловікові важко. Він самий працює і ризикує великими грошима.
Вона мене присоромила. Та чоловік самий захотів піти. Він намагався мене підтримувати. Навіть після народження малюків часто був поруч. От лише справлятися з малечею було зовсім не просто. Ми майже не спали, я страшенно схудла, адже нічого не встигала. Моя мати не могла приїхати. У неї велике господарство і тато хворіє постійно.
Олег тримався два місяці. А тоді почав нервувати та тікати на роботу. Та щойно я просила прийти, кричав, що не може втратити бізнес, бо не матиме за що нас утримувати. Я це розуміла, проте помічала, що навіть після роботи він додому не поспішає. А часом їде вечеряти до своєї мами. Свекруха ж це пояснювала просто:
– Йому треба відпочивати. Інакше звідки сили матиме?
Врешті я перестала про щось просити. Тягнула все на собі та часом навіть не розуміла, який день і що довкола відбувається. Була наче робот.
А кілька місяців тому сталася жахлива ситуація. Я була вдома з дітьми. У малюків почали різатися зуби, тож я не спала всю ніч і почувалась жахливо. Пам’ятаю лиш, як готувала хлопчикам прикорм і раптом в очах потемніло. Я знепритомніла. Велике щастя, що до мене якраз завітала подруга Люда. Вона викликала швидку і залишилась з дітьми. А згодом, коли дізнався Олег, завітала до мене.
– Як ти себе так довела? Перестань шкодувати чоловіка! Він також тато твоїх дітей!
– Але ж він працює!
– І що? Він розумів це, коли дітей вирішив народжувати? Послухай, ти себе доведеш до того, що він взагалі самий залишиться з дітьми. Цього хочеш? От зараз ти додому не бігтимеш, навіть не просись в лікаря, лежатимеш стільки скільки треба!
– А як же діти?
– Все з ними добре буде! Впораються.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Люда буквально сиділа біля мене й контролювала, щоб я не втекла. Тиждень мене тримали на стаціонарі, а потім виписали. Я й справді дуже відпочила, наче не в лікарні, а на курорті була. Повернувшись застала дома свекруху, котра готувала.
– Як почуваєшся?
– Вже краще. Та лікар сказав, що я мушу змінити своє життя. Якщо Олег не допомагатиме мені – буде біда.
Чоловік неабияк злякався, а свекруха бубоніла, що сучасна молодь надто себе шкодує. Утім того дня моє життя все ж змінилось. Олег повертався додому вчасно, і йшов гуляти з хлопчиками. Я ж мала кілька годин на відпочинок. На вихідних ми завжди були разом.
Та днями до Олега в магазин прийшли з військкомату. Раніше підприємців не чіпали в нашому місті, та зараз сказали, що вказівки змінилися. Я дуже налякалась, адже не впораюсь без чоловіка і що ж буде з магазином. І тут прийшла свекруха і відразу почала:
– Ти можеш народити третю дитину. Ти ж хотіла дівчинку!
– Так, але не зараз. Років через п’ять.
– Завагітнієш зараз – збережеш сім’ю. А так вдовою залишишся і бізнес втратиш!
– Та якщо я не витримаю? Мій організм на межі!
– Витримаєш, жінки на полі народжували, а ти весь час скиглиш!
Ніна Петрівна знову мене присоромила. Я не знаю, як бути? Що мені робити? Я не хочу ще одну дитину зараз. Я здурію! Та й без Олега не витримаю. Що робити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!