Я не знаю, як мені так “пощастило”, але я вийшла заміж за чоловіка, мама якого справжня Мегера. Насправді я просто не розуміла, на що підписуюсь.
Ми з Дмитром познайомились випадково в автобусі. Він жив в сусідньому селі. Ми почали спілкуватися, щовечора він приїжджав. Згодом зробив пропозицію. Тоді моя подруга Настя зауважила:
– Ти знаєш, а моя баба сусідка твого Дмитра. Так от вона каже, що цей хлопець ніколи не одружиться через свою неньку. Та страшна жінка з усім селом пересварилась, ніхто не хоче її невісткою бути.
– І що тепер? І мені Дмитра покинути?
– Ой, не знаю. Але думай добре.
Тієї ночі я не спала, адже було дуже прикро. Кохала я Дмитра і мріяла з ним бути. Саме тому врешті й погодилась за нього вийти. До слова, перше знайомство зі свекрухою пройшло досить добре. Я навіть подумала, що то люди злі, вигадують всілякі побрехеньки про нормальну жінку.
Після весілля я переїхала до Дмитра. У його батьків був досить великий будинок, нам виділили дві кімнати. І ось уявіть, ранок першого дня. Раптом в нашу спальню залітає свекруха і кричить:
– Годі вже спати! Бігом до роботи!
Я так налякалася, що й не знаю, як взагалі вдягнулася. Вибігла надвір, де мене відразу ж направили до худоби. І так за увесь день я навіть не присіла. Все копала, сапала, полола, прибирала, готувала. Час від часу мама Дмитра приходила і на мене кричала:
– Хто тебе вчив так готувати. Нікуди не годиться. Йди свиням вилий і наново вари.
І так було щодня. Батьки чоловіка мали велике господарство, город, три корови, свині. Щотижня їхали на ринок у районний центр й там продавали. Згодом мені повідомили:
– Ти будеш продавати у вихідні дні. Бо я вже стара, в тебе краще купуватимуть.
Відтоді я з важкими торбами їхала до райцентру. Якщо розпродати все не вдавалось – звинувачували мене. І це разом з тим, що грошей я ніколи за роботу не отримувала. Усе до копійки свекруха забирала і ховала. Згодом я дізналась, що вона хоче дочці квартиру в місті купити. От для чого ми гаруємо. Одного разу я сказала чоловікові:
– Дмитре, краще я на роботу вийду, хоч гроші будуть.
– Ти що не розумієш, ми працюємо заради сім’ї, у нас є житло, гарна їжа. А якщо тобі щось треба – просто скажи.
То я й написала список усього, що мені треба, всілякі там жіночі дрібнички. Принесла його свекрусі. Вона взяла ручку і каже:
– Це тобі в селі не треба, це теж зайве. От я мила голову яйцями завжди. Нащо той шампунь?! – вона викреслювала рядок за рядком. А в мене складалось враження, що я не доросла людина, а школярка, ще й живу в часи середньовіччя.
Засмучена я сказала, що маю поїхати до батьків. Сама ж ще до подруги завітала. Розповіла їй усе, поскаржилась.
– Як ти все це витримуєш? І головне нащо?
– А як же, я ж Дмитра кохаю.
– І що, тобі це кохання допомогло?
Я не знала, що казати. Шкода було себе. Приїхала додому і відразу наштовхнулась на свекруху:
– Де ти вештаєшся? Роботи повно!
– Набридло мені все це. Я доросла людина. Якщо не дасте мені спокій – я піду від Дмитра, ви йому життя руйнуєте.
– Як ти смієш зі мною так говорити?
Я пішла, а вона ще довго кричала. На вечір сказала Дмитрові, що більше так не можу.
Порадьте, як мені бути? Може дійсно розлучитися?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!