Напевне, більшість дітей одразу змогли б поділити своїх шкільних вчителів на хороших та суворих. Така ієрархія існувала колись та існуватиме, здається, ще дуже-дуже довго.
І з яким теплом ми згадуємо вчительок, які постійно нам допомагали, підказували та ставилися до своїх учнів з неабияким розумінням.
Здається, саме таких педагогів і можна порівнювати з мамами.
На власному досвіді у цьому переконалася Рита. Якось вчителька біології допомогла їй скласти іспит з найважливішого предмета, який Рита обрала для вступу до ВНЗ.
Це допомогло дівчинці наблизитися до мрії. І ось історія про те, чим учениця віддячила педагогу за розуміння та поміч.
Рита давно мріяла вступити до медичного університету. Але для цього їй потрібно було добре скласти низку іспитів, серед яких було тестування з біології. Саме цей предмет дівчина не любила найбільше. Є ж знання, які деяким людям ну зовсім не піддаються. Те ж було й у Рити з біологією.
Ситуацію ускладнювало й те, що на хорошого репетитора грошей у сім’ї не вистачало. Та й часу вчитися у Рити особливо не було.
Її батько серйозно хворів і майже не вставав з ліжка. Йому потрібен був постійний догляд. Тож цим займалася Рита доки мати зранку й до пізнього вечора працювала, щоб прогодувати родину.
На плечі старшокласниці випало: стежити за порядком у будинку, готувати їжу, доглядати батька і багато інших дрібниць. Час від часу до них навідувалися бабуся з дідусем. Тоді вони переймали на себе частину обов’язків, а Рита нарешті мала трохи вільного часу.
У школі всі знали про ситуацію в сім’ї дівчинки. Через це їй час від часу потурали. Але Рита не приймала допомогу. Хотіла довести, що вона не особлива, а така ж, як усі й винятків робити не слід.
Тож, навіть попри те, що часу на підготовку до іспитів майже не було, дівчинка дуже старалася засвоїти хоча б основний матеріал. Бо дуже сильно хотіла вступити до омріяного ВИШу.
Одним із найскладніших іспитів була біологія. Її Рита розуміла найменше. Вона не знала, чи не зруйнують погані результати цього тесту її подальше майбутнє. Ще гірше стало, коли батькові погіршало. Усі розуміли, що ще трохи і бідолаха віддасть Богові душу. Риті було неспокійно. Вона не знала, за що братися першим і чому присвячувати свій час.
Всі життєві перипетії, з якими довелося зіткнутися Риті, призвели до цілковитої розгубленості дівчинки. Вона постійно думала про найгірші сценарії, переживала через це. Мало відпочивала. Багато працювала.
Їй так сильно хотілося, щоб справи налагодилися і на душі стало хоча б трохи легше. А поки Рита бажала сховатися від проблем, закритися, зникнути. Бо не розуміла, чим це все заслужила.
Коли Рита отримала свій листок із завданнями, то тремтячими роками почала вертіти його в різні боки, проглядаючи завдання. Так хотілося побачити знайомі теми, слова відповіді. Вчителька спостерігала за Ритою. Вона помітила, наскільки розгубленою була дитина.
Час ішов… Діти щось вимальовували на своїх аркушах, доки Рита сиділа над завданнями, склавши руки. Невже змирилася із поразкою?
Вчителька обережно підвелася. Пройшлася класом і помітила, що Рита так нічого й не написала. Жах. Як це так? Вона ж розуміна дівчинка?! Та ще й про медичний університет мріє ледь не з першого класу.
Жінка трохи подумала, а тоді мовила:
– Рито? Тобі недобре?
Дівчинка налякано підвела погляд.
– Та ні…
– Бачу, що бліда, мов стіна. Ходи-но до води тебе відведу, щоб не знепритомніла,- жінка кинулася до дівчинки і потягла її з класу в коридор.
Через 5 хвилин жінка повернулася до класу. А ще через 7 за партою сиділа й Рита. Вона писала відповіді на запитання, раз у раз позираючи на шпаргалки, які їй надиктувала вчителька.
Словом, у дітей підозр це не викликало. Вони й самі мали аж цілих 5 хвилин на списування. Так що вгодила вчителька всім.
Зрештою, результати у всіх були хороші. А Рита склала іспит на відмінно.
І ось відтоді минуло вже 10 років. Про доброту вчительки вже ніхто й не згадає.
Сама вчителька вже в такому віці, що про школу та дітей можна забути. Тепер у лікарнях стала частим гостем. Здоров’я підводило. А що вдієш? Вік.
У жіночки була тільки одна донька. Але й та покинула матір напризволяще. Років 6 тому вони сильно посварилися і відтоді старенька дбає про себе сама.
А зараз пенсіонерка потребувала операції. А з коштами, як самі розумієте, зараз не дуже.
– Сьогодні до нас професор приїжджає. Така лікарка, що навіть за кордоном заздрять. Вона, до речі, там і працювала. Кажуть, усе вилікувати може. То і вам пощастило, і вас огляне,- намагалася розрадити вчительку медсестра.
Пенсіонерка вже не мала жодних надій, але все ж вірила, що може й професорка чимось зарадить.
– А звуть як? Може я чула…
– Ой, не скажу. Не пам’ятаю. Та й прізвище у неї таке, що язик зламаєш.
– Може, німецьке якесь? Я таких прізвищ стільки наслухалася, доки в школі працювала. Уже, здається, все навчилася вимовляти.
Згодом приїхала в лікарню славнозвісна професорка.
Прізвище і справді виявилося дуже премудрим. Такого жінка ще ніколи не чула. Щось іноземне. Але то й не дивно, чоловік у цієї лікарки справді німець.
А потім колишня викладачка почула знайомий голос.
Заморською професоркою виявилася її Рита.
Завдяки хорошим результатам за іспит, вона все-таки вступила до медичного ВНЗ. Після закінчення поїхала до Німеччини. Там проходила стажування, Познайомилася з тамтешнім відомим хірургом. А далі в них закрутився роман, який дійшов аж до весілля.
Тепер вона поважна персона у сфері медицини. А все завдяки складеному іспиту з біології.
Рита одразу заявила, що лікуватиме вчительку сама і ні копійки з неї не візьме.
Пенсіонерка аж розплакалася. Приємно, що добро завжди повертається
Що думаєте про ситуацію?
А який вчителів зі своєї школи пам’ятаєте ви?
Фото з відкритих джерел
Напишіть нам в коментарях у Facebook!