У кожного з нас свої біди, свої втрати, болі й гіркі сльози. І часом руки опускаються, а серце розбиває розпач. Хочеться все покинути. Не дарма є вираз – “Нести свій хрест”. Свій! Не чужий! Ніхто не допоможе і не варто на це розраховувати. А набратися сил, терпіння і йти далі.
Нещодавно я натрапила на притчу, котра надзвичайно реалістично пояснює, чому ми мусимо нести свій хрест. Прочитайте і ви!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
“Один чоловік після смерті потрапив на той світ. Та аби дістатися до Раю він мав донести свого хреста – досить великого. Усі люди також несли, кожен свій. Їм було незручно, важко, та вони навіть не думали викинути ношу.
Тоді чоловік вирішив схитрувати. Відпиляв частину хреста і викинув. Йому стало значно легше, він надзвичайно зрадів. Подолав відстань швидше, за інших.
Та раптом натрапив на глибокий рів. На іншому боці виднівся Рай. Треба було лише туди дістатися. Та місточка ніде не було. І тут Чоловік побачив, що інші люди, кладуть свій хрест, наче місточок, і ідуть ним. Він також спробував, та хрест був надто коротким і впав у прірву.
Чоловік зітхнув і гірко заплакав… Він збагнув, що до Раю вже не потрапить.”
Усі наші проблеми та біди даються не просто так. Це випробовування. Лише здолавши їх ми можемо розраховувати на схвалення з Небес. Тож не слід нарікати на долю – вставайте і йдіть вперед.
Лише сильні та терплячі заслуговують на краще життя! Чи не так?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут –https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!