– Як віддам Богу душу – не смійте омивати моє тіло! – Як же це, мамо?! Не по-людськи це якось. – А мені байдуже! То моя остання воля.

Щедрі бабусі, які готові останню сорочку віддати своїм онукам, існують лише в казках.

Принаймні для нас з братом. 

Наша бабуня – найскупіша людина на всій земній планеті. 

Ми ще маленькими навідувалися до неї в гості. Вона виглядала нас у віконечко, і як тільки наші обриси з’являлися на горизонті – старенька ховала зі столу всі пряники, цукерки і будь-які смаколики, які у неї були. 

Ми це швидко вирахували і вирішили привозити пригощання з собою, але всі тістечка, які ми їй віддавали з надією на те, що вона поділиться, зникали з виду моментально. 

Бабуся часто приїжджала до міста. Наїдалася досхочу, а потім просила загорнути їй з собою все, що під руку траплялося. 

Спершу нас це дратувало, але з часом ми звикли до недоліків старенької. 

– Мамо, то може, бабуні грошей бракує?

– Та ні. Вона такою жаднюгою була все життя. Ти думаєш, чого у неї зовсім подруг не залишилося? А гроші у неї є. Кілька років тому ми старий гараж продали за дуже непогану суму. Все до копієчки віддали їй. 

Коли бабі стукнуло 87 років, вона почала передчувати щось недобре. 

– Дітоньки мої, недовго мені залишилося. Відчуваю я… У мене до вас прохання останнє: як я Богу душу віддам, то ви тіло моє не смійте омивати! 

– Та як же це, мамо?! То ж обряд такий! – здивовано запитав батько. 

– А я сказала не смій! Не хочу я цього!

Пошепки

Пообіцяли старій, що так і зробимо. 

Але коли це таки сталося, не дотримали слова. Якось не по-людськи виходило. Навіть священик переконав нас в тому, щоб омити таки бабуню. 

Знімаємо одяг, а там сюрприз! Ми всі ахнули…

Бабуня наша – грошима обв’язалася! І то не простими – а доларами! 

– То от, де вся виручка за гараж поділася. 

Скупість вищої марки! Забрати всі гроші з собою на той світ, аби тільки діточкам і онукам ні гривні не дісталося – це в стилі нашої баби. 

Ми посміялися, пожартували, пообурювалися, але не забрали жодної купюри. Все залишили, як було. 

Треба ж було, хоч якось останню волю найріднішої виконати. Може, ті гроші її на тім світі зігріють. 

Команда “Пошепки” дуже здивована розв’язкою історії, якою з нами поділилася наша читачка. Важко навіть уявити, до чого людину може довести її скупість, захланність і грошолюбство. Шкода, що все матеріальне ніколи не зможе зігріти нашу душу, бо ж ні за долари, ні за гривні не купиш любов і радість. 

А як вважаєте Ви?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Adblock
detector