Коли ми з Артемом побралися його сестрі 15 років було. Саме тому дідусь мого чоловіка саме нам віддав свою двокімнатну квартиру. Житло було в жахливому стані. Та ми власноруч все там ремонтували й оновлювали. Лишень моя мама дала 3 тисячі доларів нам на нову сантехніку.
Поступово за десять років ми зробили ремонт і замінили вікна. На той момент вже двох дітей мали. Жили собі й не підозрювали, який сюрприз на нас чекає. Якось о десятій вечора в наші двері подзвонили. Артем пішов відкрити. І раптом я почула:
– Братику, рідненький, як я скучила!
Це була Ліза, моя зовиця. Вона попросилась переночувати і звісно, ми дозволили. Адже в сльозах вона розповіла, що коханий вигнав її, адже знайшов собі іншу.
Та зранку Ліза прийшла на кухню і сказала:
– Нікуди мені йти! Мушу ще у вас залишитися!
Ми не сперечались, було шкода її, таке в житті сталося. Так минув місяць. Жити з Лізою виявилось не просто. Мало не щодня вона десь гуляла і зовсім не працювала, хоча стверджувала, що має підробіток. Вдома вона мені не допомагала, я готувала й прибирала самотужки і врешті мені це набридло. Якось на вечір я спитала:
– Лізо, ти вже мала переїхати давно. Довго ще житимеш з нами!
– О, я теж хотіла про це поговорити. Ви мусите звільнити мені одну кімнату. Вона моя. Я дізналась, що дідусь не оформив документи на вас, тож половина квартири моя!
– Як це? Ти що? У нас же діти! Як ти взагалі собі це уявляєш – ми четверо в одній кімнаті, а ти одна – в іншій!
– Ну, що зробиш! Ви ж самі дітей вирішили народжувати.
Я не могла повірити в таке нахабство. Артем мовчав. Кімнату ми звільнили і жили так ще місяць. Так це було справжнє пекло. Зовиця почала водити до нас своїх друзів, посиденьки допізна влаштовувати. Ми вирішили знову поговорити з Лізою. І тут вона видала:
– Хочете, виплатіть мені мою частку і я переїду!
– Скільки?
– 10 тисяч євро.
– Але це дуже багато!
– Так буде справедливо! Мені ж теж треба житло купити.
Ми були в розпачі. Я спілкувалась з юристом, він пояснив, що оскільки дідусь до смерті так і нічого не оформив – квартира належить свекрам, і якщо вони нас підтримають, то ми зможемо виселити Лізу. Адже дідусь за життя чітко сказав, що квартира має належати Артему. Утім після цього гарні стосунки навряд чи зможемо зберегти. Ми вже не знаємо, як бути. Невже доведеться йти до суду? Порадьте, як вирішити цей конфлікт?