Знаєте, всі друзі та знайомі дивуються, коли чують, з ким я живу у квартирі. Адже крім чоловіка та діток, з нами проживають… мами!
Я сама з Харківської області, переїхала до Івано-Франківська після закінчення школи. Місто мені так полюбилося, що зрозуміла – хочу тут залишитися. Тут зустріла коханого Матвія, влаштувалася на роботу, купили житло і діток народили.
І якби не моя люба матуся, то ми б довго тої квартири не бачили. Адже вона сама важко роками працювала в Італії, поїхала, коли я ще в садочок ходила. Звісно, матусю я рідко бачила. Але вона передавала мені та бабусі кошти, смаколики, на свята привозила іграшки та модний одяг. Так от, саме вона допомогла нам придбати квартиру після весілля. А потім взагалі повернулася в Україну, вже у статусі бабусі.
Однак, 24 лютого 2022 року все змінилося.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Чоловік їхав сам машиною по маму через всю Україну, аби привезти в нашу область. Думали, що мамуся перебуде в нас 2-3 тижні, як казав той Арестович. Але у район, де жила мама, прилетіла ракета і будинок не вцілів.
А декілька місяців тому до нас переїхала свекруха, Мирослава Василівна. Мій свекор дуже пиячить, днями не просихаючи. Ми його і до лікарів возили, кодували. Нічого не допомагало. Потім пана Анатолія швидко через алкоголізм вигнали з роботи. І він почав красти у пані Мирослави гроші з гаманця або ж виносив її прикраси в ломбард.
І того вечора до нас зателефонувала сусідка свекрів:
– Ой тут таке відбувається! Ваш батько з сокирою на маму кидався! Приїжджайте негайно!
Я навіть з халата не встигла переодягнутися, одразу сіли в машину та поїхали в село. Свекруха сиділа перелякана з розбитим носом та синцями на руках.
– Господи, мамо, ти як?
– Сину, все добре. Твій батько знову трішки перепив. Але на ранок відіспиться, все мине..
– Ні, мамо, ми забираємо тебе до себе. Годі, настраждалася з тим пияком.
Того ж вечора свекруха переїхала до нас жити. Я дуже переживала, що мами не поладнать. Однак, вони ще з першої ночі потоваришували.
Наприклад, моя мама смачно готує їсти, а пані Мирослава займається з дітками. Чи навпаки. Разом гуляють в парку з онуками, ходять у кіно, на вистави.
Мені самій аж легше стало. Адже я знаю, що бабусі поруч, в разі чого – ми допоможемо, не треба нікуди далеко їхати. І діти щасливі, що бабусі разом з нами живуть.
Колеги та подруги мене “залякували”, що у квартирі будуть постійні сварки, крики, і що ми точно не поладнаємо. Однак, дарма так казали. У нас дуже спокійна і товариська родина вийшла.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!