– Як ви свою доньку не навчите бути дружиною, я сама синові іншу знайду! – В розпачі я подзвонила свасі, може хоч її невістка послухає

Коли Андрій привів Марину, я думала, що вона нормальна дівчина, доволі симпатична, з освітою. Тому схвалила вибір сина. Вони побралися й почали жити зі мною, адже власного житла не мали. 

От тоді я й побачила, що невістка зовсім нічого не вміє. Навіть не думає готувати й прибирати, сорочки й ті чоловікові не прасує.

– Тебе що мама не вчила нічого?

 – Вчила, що дівчина має розумною бути!

Тоді я взялась за неї. Адже переймалась, як син буде жити. Тим паче вони дітей хотіли. Та невістка сприймала мою критику неадекватно. Вона ображалась і весь час скаржилась на мене синові.

Врешті Андрій прийшов до мене й заявив:

 – Відчепись від моєї дружини! Мені не треба, щоб вона борщі варила, ми можемо і в кафе поїсти.

 – Це ти зараз так кажеш, а згодом захочеться мати поруч дбайливу дружину.

Рідний син накричав на мене, вперше в житті. Так прикро було. І все це через невістку, вона його налаштувала проти мене. 

Пошепки

Через тиждень діти переїхали. Марина сказала, що нізащо зі мною не житиме. Тож син винайняв квартиру. Місяць я навіть не їздила до них. А згодом, коли молоді облаштувалися, вирішила подивитись, як живуть, чи все добре.

Приїхала я до дітей. Марина відчинила і так скривилася, словами не передати. Та впустила мене. Андрій також дома був. Я увійшла на кухню, та мені навіть чай ніхто не запропонував. Дивлюсь син їсть бутерброд.

 – Ти вечеряв нормально?

 – Я не голодний.

Я не витримала й в холодильник зазирнула. Масло, ковбаса, яйця і все. Розчарована повернулась додому. Та подумала, може це просто так вийшло. Через два тижні знову вирішила здійснити візит. І побачила таку ж картину. Тоді вже не витримала. Прийшла додому й відразу свасі подзвонила.

 – Як ви не навчите свою доньку дружиною бути – я сама йому іншу знайду!

 – Що ви таке говорите?

 – А те, що кожна мати має доньку вчити. Що вони далі робитимуть? А як діти народяться? Голодні сидітимуть? Це зараз Андрій мовчить, а тоді не витримає!

 – Не втручайтеся в їхнє життя і я не буду. У моєї Марини інші цінності, вона ніколи не стане домогосподаркою.

Ми посварилися. Але я маю серйозні наміри. Не збираюсь дивитись на цей цирк. Набридло. А ви як гадаєте, як чинити в такій ситуації?

 

IrynaS
Adblock
detector