Мій синочок ще зовсім молодий. Йому лишень 22 роки. Я колись вмовляла його, щоб не йшов у військовий виш. Та він про це мріяв – самотужки готувався й вступив до Києва. А як був на третьому курсі – почалась війна. За кілька місяців вони вже потрапили на фронт.
Ілля завжди був надзвичайною дитиною. Хай би що – відстоював справедливість. Таких сьогодні не знайти. У війську його поважали. Скоро й нагороду серйозну отримав, врятував побратимів. Мав контузію й важке поранення. Та в госпіталі думав лише про одне – як до своїх хлопців повернутися.
– Сину, ти ще такий молодий! Тобі про дівчат думати, а не життям ризикувати!
– Мамо, дівчата згодом будуть! Після перемоги.
Як я чекала, коли син вже приїде у відпустку. Хоч кілька тижнів хотіла спокійно спати, знаючи, що він вдома, а не десь в окопі. І нарешті це сталось. Ілля сказав, що їде. Я готувалась до його приїзду, наче до великого свята – тиждень прибирала, наготувала, як на Великдень і все його улюблене. І ось довгоочікуваний дзвінок у двері. Відчиняю – стоїть мій красень син, а з ним якась жінка і дві маленькі дитини.
– Мамо, знайомся, це Свєта! А це її дітки – Михась і Людочка.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
На мить в мене потемніло в очах. А тоді все ж запросила їх в дім. Усі сіли за стіл, гарненько поїли. А тоді Ілля сказав, що вони дуже втомлені. Покупалися і спати пішли. Я все не наважувалась спитати, що це за жінка. Не спала всю ніч. Зранку на кухню прибіг хлопчик.
– Михасику, ти голодний?
– Так.
– А де твій тато?
– Загинув ще рік тому. Тепер Ілля мій тато.
Потім прийшов мій син. Він відразу почав з головного.
– Мамо, я кохаю Свєту.
– Але скільки їй років. Вона ж старша за тебе!
– Їй 31 рік. Раніше жила в Соледарі, та її будинок давно зруйнували. Чоловік служив зі мною і загинув рік тому. Я тоді й поїхав допомогти. Тоді й збагнув, мушу опікуватись нею і дітьми. А зараз мусив їх рятувати, тому й вирішив до тебе привезти.
Мені наче мову відняло. Як я житиму з чужою жінкою і її дітьми? Але чи могла я відмовити синові, котрий скоро на війну повернеться? Я погодилась, та на душі було важко.
За ці два тижні я збагнула, що Світлана використовує мого Іллю. Вона нахабна і не щира. Та як пояснити моєму наївному хлопчику, що ця жінка не для нього? Подруга радить вигнати її геть, коли син поїде. Але що як він цього ніколи мені не пробачить? Та з іншого боку вона наполягає на оформленні їхніх стосунків. Мабуть, хоче гроші отримати, якщо загине.
Людоньки, я в розпачі? Скажіть, що мені робити? Втручатись і рятувати сина чи мовчки спостерігати, як він руйнує своє життя?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!