Зазвичай, люди гуртом та ще й з великим ентузіазмом беруться засуджувати тих, хто робить власний вибір. Зокрема, жінок, які зустрічаються з одруженими чоловіками. Море образ та звинувачень лавиною котиться в їхній бік. І дуже рідко натрапляємо на цілком нейтральне ставлення. А про підтримку та розуміння годі й говорити.
Сьогодні власною історією з нами ділиться Марія. Її спіткала ситуація, яку ми обговорювали вище. Тому зазирнімо у задзеркалля і гляньмо на ситуацію очима цієї жінки.
Дуже часто жінки навіть не знають, що зв’язалися із жонатим чоловіком. Кавалери до останнього приховують цей факт, тому чимало красунь потім жаліють про ці стосунки. У мене все по-іншому.
Про те, що мій обранець одружений, я знала із самого початку. Тож усвідомлювала всі можливі наслідки. Втім, не відчуваю з цього приводу ні жалю, ні провини. Мене зовсім не гнітило чи насторожувало те, що чоловік брехав законній дружині і зраджував їй зі мною. Зрештою, це був його вибір, а він доросла особа, яка має право вчиняти так, як йому захочеться. Тому я просто приймала ситуацію і не вимагала від партнера нічого більшого.
Зустрічатися з цією людиною я почала не через вигоду, як ви могли б подумати. У фінансової допомоги я не потребую. Просто цей чоловік подарував мені зовсім нові відчуття. Я нарешті почувалася жінкою.
Правда, я й сама мала одружуватися. Це було ще до знайомства з новим чоловіком. Останній був моїм колегою по роботі. Ось так слово за словом і ми почали спілкуватися. Тоді обоє зрозуміли, що між нами щось більше, ніж просто дружба. Я кинула нареченого і пішла до Максима.
У нас ніколи не було серйозних розмов про його сім’ю. Жінка знає про мене. Але нічого не робить, бо впевнена, що Максим не насмілиться зруйнувати родину. Та й скандалами вона нічого не змінить. Звичайно, я б безмежно втішилася, якби Макс кинув дітей та дружину заради мене. Але такого й справді ніколи не буде. Я просто живу моментом.
Розумію, що рано чи пізно це дійде до логічного завершення. Але я цього не боюся. Просто відпущу і забуду. Я не буду плакати за ним і не благатиму повернутися – це його вибір.
А щодо людського осуду.. Думаю, що жінки зустрічалися і зустрічатимуться з одруженими завжди. Але кінець у історій різний, бо ставлення у них до таких відносин також різне.
Я ж вважаю, що такі стосунки не травмують тільки якщо вони побудовані на взаємній вигоді. І мені буде дуже важко та прикро, але я усвідомлюю, що вже нічого змінити не зможу.
Щодо вигоди, то відносини закінчуються швидко і просто. Основний запит задоволено, ресурси вичерпано – люди розійшлися. Та й не отримавши того, чого ми хотіли, робимо висновок: не так уже й хотілося.
Жаль, ц мене не так.
Можливо, десь у душі я розумію, що мені зовсім некомфортно перебувати в такому «підвішеному» стані. Як би не переконувала себе, що мені дуже легко та просто. Так я прикриваю гіркоту розчарування.
Я намагаюся бачити тільки раціональну сторону, а на інше заплющую очі та вимикаю емоції. І все-таки мала частка надії на щасливий кінець у моєму серці присутня.
Я дуже потребую щирої любові та турботи. Але розумію, що не цього у стосунках з коханкою шукає Максим. Він уникає розмов про спільні плани, майбутнє та навіть про розлучення з дружиною.
Я – невеличка частинка його життя. А він? А він моє все.
Варто визнати, що історія нашої героїні точно не про правильний приклад і не про здорові стосунки. І краще їй збагнути це якнайшвидше, щоб розставання було найменш болісним.
Ясна річ, що людей багато, тож і думок про цю ситуацію буде чимало. Але ми хотіли б, щоб ви взяли з цієї історії урок і не повторяли чужих помилок.
А що про такі стосунки думаєте ви?
Змогли б так само?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!