Недавно життя дало мені шанс спокутувати гріхи своєї молодості. І яка ж я рада, що ним скористалася!
Річ у тім, що багато років тому я розлучилася зі своїм першим чоловіком. Ну, не склалося в нас, не зійшлися ми характерами… Не ми перші, не ми останні. Попрощалася я з Сашком нормально: без криків, без скандалів. І, мабуть, нагородила мене за це доля. Вже через пару місяців я зустріла Максима, другого мого коханого.
І я б була найщасливішою у світі жінкою, аби не моя донька. Марині було 6, коли ми з її батьком розлучилися. Нового тата вона признавати не хотіла… Ох і робила вона мені вирвані роки, як про Максима взнала! І з дому тікала, і посварити нас намагалася. Кінчилося все тим, що років у 14 вона пішла з дому й не вернулася. Добре, що Сашко подзвонив і сказав, що вона в нього на ніч лишилася.
Ото відтоді ми спілкуватися й перестали. Марина переїхала до свого тата, я лишилася зі своїм чоловіком… Не знаю, як там їм двом, а мені через все це було дуже складно. Так, тоді я вибрала любов. Але ж все одно материнське серце моє було неспокійне! Хотілося доцю і обняти, і вислухати. А вона й бачити мене відмовлялася!
Змінилося все, коли почалася війна. Марина вже тоді заміжня була, от її чоловіка і призвали служити. А держава хоч і повинна хлопцям давати все потрібне, але ж хіба на всіх вистачить? От і почала доця всім знайомим телефонувати, збори відкривати. Так усе погано йшло, що вона й до мене подзвонила. Спитала, чи не буде в мене пару тисяч позичити…
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я як почула, нащо їй гроші, ледь не зомліла! Усі заначки перерила, з усіх карток все до копійки зняла. Суму вийшла не така вже й велика, але все одно краще, ніж нічого.
– А ти куди всі наші гроші забрала, Олено?! – почав кричати Максим, коли прийшов додому. – Ти забула, що ми на відпочинок збираємо?
Я ж тоді геть забула чоловікові розказати, нащо мені раптом така сума знадобилася…
– Маринка мені дзвонила, доця моя! – почала ж пояснювати я. – Зять мій іде воювати, треба зібрати його, аби не голий-босий був. А ти ж сам знаєш, яке воно все дороге!
– Яка Марина?! Нема в тебе дочки, вона тебе зрадила. У тебе є тільки я, чоловік твій. І не забувай, що тут і мої гроші є. І ти не маєш права їх забирати!
У мене аж очі відкрилися. Я не могла повірити, що колись проміняла свою кровиночку на такого чоловіка… На вулиці війна, таке робиться, а він пару тисяч зажав! Він на відпочинок збирається!
Того дня я теж зробила вибір, як і багато років тому. Але вже правильний. З Максимом я розлучилася, помирилася з Маринкою. Помагаю їм тепер, чим тільки можу. Зять у мене – золотий хлопець. Чекаємо його додому, молимося… Отак мені життя й подарувало другий шанс.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!