– Яка тобі друга дитина з твоїм здоров’ям? Як ти її роститимеш одна?

Я народилася у середньостатистичній родині. У мене є старша сестра, з якою у нас три роки різниці. Мама завжди казала мені, що я повинна брати з неї приклад. Її батьки хвалили, відпускали гуляти з друзями, водили на різноманітні гуртки, а мене лише постійно змушували вчитися. 

А ще мама була переконана в тому, що у мене є проблеми зі здоров’ям. Я ніколи ні на що не скаржилася і завжди чудово себе почувала, але навіть слова лікарів не були для матері вагомим аргументом. Вона вважала всіх некваліфікованими, тому доводилося ходити на прийоми до бабок, які поїли мене сумнівними еліксирами. 

Після закінчення школи я мріяла вступити в університет, але й тут ніхто мене не підтримав. Мама заявила, що не збирається оплачувати мені навчання, хоча сестру віддала у найкращий ВНЗ. Натомість мені одразу запропонували піти на роботу. 

На щастя, мені вдалося власними силами потрапити на бюджет і отримати омріяний диплом про вищу освіту. Саме в стінах інституту я зустріла свого майбутнього нареченого. Між нами виникла симпатія, яка переросла в стосунки і міцний шлюб. За п’ять років спільного життя у нас з’явилася дитина та власна квартира. Ми обоє працюємо на роботі й отримуємо достатньо, щоб жити в достатку. 

Однак моя мама ніяк не може заспокоїтися. Вона постійно критикує мого чоловіка і намагається налаштувати мене проти нього, мовляв, у нього є коханка на стороні і він скоро покине мене заради неї. А ще наш син їй здається не надто розумним, не то що діти сестри. От вона – молодець. Ніде не працює, займається вихованням малюків і прислухається до порад своїх рідних. Та чомусь ніхто не згадує про те, що сім’я сестри ледь зводить кінці з кінцями і ніколи не вилазить з боргів. 

Пошепки

На додаток, мама усім сусідам та знайомим розповідає, що в мене негаразди з чоловіком, а ще регулярно запитує, коли я повернуся до неї жити.

Днями я поділилася радісною звісткою про другу вагітність. Усі щасливі, окрім моєї матері. Вона заявила, що я не можу поставити на ноги двох дітей, мені й однієї було достатньо.

Я не розумію, чим заслужила таке ставлення. Мені прикро чути такі слова у свою сторону. Чоловік радить обмежити спілкування з матір’ю, щоб зайвий раз не дратуватися. Він каже, що зараз нашим головним завданням є турбота про благополуччя малюка. 

Мені здається, що у словах чоловіка є здоровий глузд, але я не можу так вчинити зі своєю рідною матір’ю…

А як ви вважаєте, чому матір постійно критикує свою доньку і не вірить у її щастя? Чи правильно порівнювати сестер і одну з них постійно ставити в приклад іншій? Що робити в такій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector