Нещодавно сталася в моєму житті дуже неприємна подія, а саме знайомство зі свахою. Річ у тім, що вона багато років була закордоном. Я бачила її на фото, та ніколи не спілкувалась.
Молоді ж після весілля їздили в медовий місяць саме до Італії, там гостювали в неї. Вони свасі дуже вдячні. Адже вона купила молодим квартиру і постійно грошима допомагає. Я так не можу, живу на саму пенсію, ледве кінці з кінцями звожу. І це разом з тим, що все життя в лікарні працювала. Лише торік мене на заслужений відпочинок відправили.
І ось кілька днів тому телефонує мені донечка.
– Мамо, приходь до нас в гості. Тут мама приїхала, хоче познайомитись!
Мене наче струм пронизав. “Яка ще мама? Я – мама!” Звичайно, донька вдячна свасі, але ж це не робить її ненькою. Та я погодилась приїхати, як інакше, не можу ж бути не чемною.
Коли я побачила сваху дуже здивувалась – вона мала вигляд, наче дівчинка: в джинсах, футболці, з хвостиком, струнка та жвава. Я поряд із нею, мов баба стара. Тут підбігла донечка:
– Знайомся, це наша мама! – сказала вона, міцно обійнявши сваху.
Далі ми сіли за стіл. Там було безліч італійських делікатесів. Я не витримала і спитала:
– А вам ще не набридла італійська кухня? Не хотілося наших нормальних вареників, борщу, голубців?
– Звичайно хотілося. Це я діткам привезла. А завтра з донечкою наготуємо всілякої української смакоти, ото свято буде.
– З якою донечкою? У вас донька ще є? Я думала Богдан ваш єдиний син.
– Ну, віднедавна є у мене найкраща у світі донька. Я й мріяти про таку не могла!
Коли я бачила, як увесь вечір донька щебече зі своєю свекрухою – було вкрай неприємно. Вони поводились, наче найближчі люди у світі. Натомість мені доня майже не приділяла уваги. І що, виходить, як я не допомагаю їм так фінансово, то мене вже й люблять менше?
Коли донька мене проводжала, я не витримала і сказала:
– Яка вона тобі мама? Не смій когось, крім мене, так називати!
– Мамо, ти чого?
– А що, я тебе народила, виростила, а тепер наче й не потрібна? Бо грошей не можу дати?
– Та як ти таке можеш казати? Ти ж завжди для мене найрідніша. Мала б радіти, що в мене гарні стосунки зі свекрухою. Це ж зараз рідкість. А як тобі неприємно, то називатиму її “мама Таня”!
Мені трохи полегшало. Та осад однаково залишився. Розумію, що хвилюватися не варто, але почуваюсь покинутою. Невже все це через гроші?
Скажіть, мої хвилювання безпідставні? Правильно називати свекруху “мамою”?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!